Рецензія на книгу Сергія Жадана «Месопотамія»

Неймовірний талант та сучасний геній української літератури, унікальний самородок і невиправний романтик…
Саме так відгукуються про Сергія Жадана його найпалкіші прихильники та суворі літературні критики. Його поезія та проза обов’язково знайде відгук у серцях читачів і змусить поринути у фантастичний авторський світ. Але за що ж люди так обожнюють Жадана?

 

В першу чергу, Сергій Жадан – це феномен новітньої літератури. Незважаючи на шалену популярність, цей автор залишається звичайною людиною, яка живе буденним життям і здійснює свою найбільшу мрію – бажання бути почутим. У своїх творах йому вдається щоразу дивувати та захоплювати читача карколомними сюжетами і несподіваними ситуаціями. А його відвертість та щирість просто не можуть залишити байдужими мільйони читачів.

Зізнаюсь чесно, збірку «Месопотамія» я хотів прочитати ще із моменту її виходу у світ. Проте із моїм ритмом життя цього здійснити не вдалось. І надзвичайно швидко я про це пошкодував, адже це чергове творіння Сергія Жадана обов’язково має бути у бібліотеці найвибагливішого читача.

Перше, що кидається у вічі – це схожість цієї збірки із романом «Ворошиловград». Події у обох творах відбуваються у Харкові. Як зазначив сам письменник, це місто є одним із його найулюбленіших і тому він просто не міг встояти перед красою харківських вулиць.

«Далі йшли будинки з червоної цегли, обвішані супутниковими антенами й таємничими оберегами, що відганяли з району шахраїв і циганів. Жили в цих будинках переважно працівники ринків та вокзалів, які зранку вибиралися на роботу, а за ними вибігали галасливі діти зі збірниками псалмів та підручниками з алгебри в шкільних ранцях. Вдома лишалися жінки і займалися господарством, прали одяг, шили, варили настоянки проти хвороб і чоловічої зради…»

Так  Жадан описує типове харківське передмістя. Варто зазначити, що у цих словах можна простежити ознаки урбаністичного твору. Ця особливість робить «Месопотамію» ще більш наближеною до звичайного життя та типового українця.

Досить філософською є і назва збірки, адже кожен читач може розуміти її по-своєму. Для когось, «Месопотамія» – це незвіданий, але надзвичайно цікавий світ. Для інших ця назва означає нескінченні пригоди та філософські роздуми. В будь-якому випадку, автору вдається вміло грати палітрою людських почуттів та емоцій, що безперечно є ознакою хорошого твору.

Збірка складається із дев’яти оповідань, які здаються читачу абсолютно не пов’язаними між собою, але ближче до фіналу стає зрозумілою їх схожість. Цікавим є те, що кожне оповідання має одного головного героя, а також багато другорядних персонажів. Проте, в наступних уривках непомітні раніше герої можуть стати центральними постатями. Цей прийом дає змогу краще розкрити кожен характер, а також дослідити зміну життєвих поглядів кожного героя протягом твору.

Дивує також те, що до сильної прози автор вирішив додати цілу серію віршів. Одразу складається враження, що Жадан хоче досягти максимальної відвертості та інтимності. Особисто мені такий прийом здається вдалим, оскільки така різка зміна ритму твору не дає читачу сумувати та заохочує його читати далі.

 

Загалом, збірка «Месопотамія» – це сповідь сучасного українського митця, у якій розкриваються всі найпотаємніші закутки душі автора. Цей твір є однією із найяскравіших сторінок творчості Сергія Жадана і беззаперечно заслуговує на увагу читача. Я раджу до прочитання цю збірку всім тим, у кого таке ж палке та гаряче серце, сповнене любові, як і у письменника.
Мітки: , ,