Фортуна – штука примхлива. Нехай нам пощастить

Фортуна… ЇЇ культ встановив Сервій Туллій, шостий цар стародавнього Риму (578 – 535 до н.е.) із вдячності за те, що будучи сином рабині, він став римським правителем.

 

«У цілому світі, повсюди, в будь-який час голоси всіх кличуть тільки Фортуну, її одну оскаржують і звинувачують, про неї одну думають, її одну викривають і, лаючи, поклоняються їй», – писав про неї Пліній у І ст.н.е.

Римський філософ Северин Боецій (480 – 524 рр.н.е.), який наслідував більшість античних моралістів, пропонував відноситися до Фортуни, випадкового щастя або нещастя, стримано: не надто радіти, коли таланить, і не сумувати, коли не щастить, пам’ятати завжди про те, що мінливість – це сутність і природа Фортуни.

«Розсудливість розуміє, що все має кінець, і що як добре, так і зле мінливе. І не варто через це ні боятися погроз Фортуни, ні занадто сильно бажати її милостей». Дари Фортуни – це те, що ми отримуємо не стільки за заслуги, скільки в силу обставин: почесті, багатство, славу. Всі ці речі не надійні і до того ж для своєї підтримки вимагають великих зусиль. Боецій вважав, що ми повинні більше дякувати Фортуні тоді, коли вона відвертається від нас, оскільки випробування загартовують і роблять особливо приємними раптові повороти долі на краще.

Підкреслюючи мінливість Фортуни, її зображали у вигляді молодої жінки, часто крилатої, готової миттєво випурхнути, на кулі чи колесі, іноді з пов’язкою на очах. ЇЇ атрибутами були ріг достатку і штурвал корабля. Колесо Фортуни постійно стрімко рухається, піднімаючи одного на висоту, а іншого розбиваючи вщент.

Постійну мінливість Фортуни той же Боецій визначив як її «право». Цю мінливість він порівнював із закономірностями природних явищ, їх повторюваністю і черговістю: «Адже дозволено небу народжувати світлі дні і ховати їх в темних ночах. Дозволено порам року то прикрашати квітами і плодами землю, то затьмарювати її бурями і холодом. І море має право ласкати погляд рівною гладінню, то жахати штормами і хвилями».

Життя – це рух. Невпинний пошук, долання і жага нового. Без руху і змін усе стає сірим, буденним і механічним. Рутина і трафаретка. Тому і було колись сказано: «Іди і тобі дасться !» Почни рухатись хоч до маленької мети.

Як божество, що обдаровує смертних постійним щастям чи нещастям, Фортуна згодом стала об’єктом палкого поклоніння людей різного стану та віку. Як богиню щастя її шанували під ім’ям Fortuna Bona (добра), Felix (щаслива), Blanda (доброзичлива).

Постійне щастя уособлювала Fortuna Manens, сумнівне -Dubia, короткочасне – Brevis… «У кожної людини буває мить, коли щастя пролітає зовсім близько. Важливо вчасно розгледіти його, щоб зуміти схопитися за край одежі пролітаючої повз нього фортуни», – писав свого часу Отто фон Бісмарк.

Хочеться побажати всім нам удачі в Новому році. Щоб кожен спіймав свою Фортуну… Мінлива природа долі. Хтось отримує страждання, хтось винагороду. Тому, що іноді вона сліпа. Хай ні для кого вона не буде сліпою. Ми хочемо доброї фортуни? Починаймо із себе. Творити добро може кожен, скрізь і завжди. Доброзичливість… А ми завжди доброзичливі? Зичимо ми добра всім? Хіба нас не роздирають заздрощі, злість, невдячність… Сумнівну фортуну краще обійти стороною і не втягуватися в різні сумнівні справи. Щастя… А що таке щастя? Хіба воно буває постійним?

Щось тут стародавні римляни схибили. Людство не знає такої Фортуни, як Фортуна Manens. Такого не буває. От Brevis – так, щаслива мить… Скільки існує людство, стільки й намагаються розгадати феномен щастя. В результаті пошуків прийшли до висновку, що щастя – психічний стан людини. Такий стан дуже короткочасний. Розглядаючи безліч щасливих випадків, був виявлений один і той самий механізм – жива істота отримує те, що ми називаємо щастям, тільки при різкому переході від негативного психічного стану до позитивного.

Хіба хтось має щастя з повітря? Ні, ми дихаємо й не помічаємо цього… Але уявімо ситуацію, що ми на підводному човні, в якому закінчується кисень. І ось нам нарешті вдалося випірнути на поверхню й ковтнути свіжого повітря. Цей ковток ми запам’ятаємо на все життя. З ним назавжди пов’язуватиметься відчуття неймовірного щастя. І воно виникло з дуже негативної ситуації…

Щоб отримати задоволення від їжі, людина стає дедалі більш вигадливою у виготовленні вишуканих страв та напоїв. Та коли в неї немає гострої негативної емоції під назвою голод, вона не отримає справжньої насолоди від їжі. Звідси загальний висновок: щоб відчути момент щастя, людина має пережити гостру нестачу чогось.

Чи може багатство стати джерелом щастя? Може, якщо власник багатства спочатку був бідним. Але само собою воно дедалі більше втрачає для людини значення. Не дивно, що серед багатих стільки випадків суїциду, наркоманії, психічних зривів. Саме по собі багатство не здатне наповнити життя відчуттям щастя.

Висновок: щастя – коротка хвилина переходу від ситуації з негативними емоціями до ситуації з позитивними. І якщо воно вже відбулося – негайно думаємо, що зробити ще, аби примхливе почуття знову навідалося до нас. Людині, яка хоче бути щасливою, не можна зупинятися…

Адже колесо Фортуни постійно крутиться… І в руки вона не дається. Вона веде себе як хоче: спочатку ніби посміхнеться, а потім над тобою посміється. Фортуна посміхається частіше наполегливим, які до своєї мети долають всі круті підйоми. Вона не сприяє тим, хто до списку друзів записав одні невдачі. Мабуть варто дати здачі всім невдачам, а потім знову й знову сміливо пробувати cпіймати удачу. Стародавні ж казали: «Fortes fortuna adjuvat» – «Сміливим доля допомагає».

 

Хай кожен у Новому році отримає своє омріяне щастя: велике, несподіване, тривале, сімейне, материнське… Шукати і знайти, а тоді цінувати і берегти… Плакати, радіти, сміятися тільки від щастя. Хай у кожного ріг достатку буде наповнений cповна і кожен хай міцно тримає штурвал свого корабля, ім’я якого – Життя.
Всім нам у Новому році безхмарного великого людського щастя!!!
Мітки: , , , ,