Психотерапевтофобія або чому страшно звернутися до психотерапевта?

Спектр проблем, із якими люди звертаються до психотерапевта – дуже широкий. Вони можуть бути пов’язані з характерологічними особливостями, труднощами з думками (вибором, наприклад), розладами емоцій (тривожно-фобічні розлади, депресія, порушення регуляції злості), нав’язливими станами, соціальними труднощами, переживанням складної ситуації в житті тощо.

Водночас, є чимало людей, що бояться прийти  до психотерапевтів. Наведу кілька прикладів думок, які найчастіше не дозволяють людям з психологічними проблемами вчасно звернутися по психотерапевтичну допомогу.

 

Мені не настільки погано, щоб іти до психотерапевта

Уже ментально так склалося, що більшість українців схильні вважати, що по допомогу до спеціаліста варто звертатися лише тоді, коли дуже «припече» або ситуація стане вкрай важкою. Наші люди воліють самотужки справлятися з усіма негараздами й навіть із серйозними психологічними розладами.

Існує таке поняття «сам». Йдеться про надмірне сподівання на себе і занадто високі вимоги до себе. Насправді самоконтроль і впевненість у собі не завжди спрацьовують. Існує безліч факторів, що не залежать від нас, і тоді… щось іде не так, самому стає заважко і «сам» не спрацьовує… а просити допомоги «не звикли»… а коли проблем стає забагато і коли вже ніяк… тоді  таки звертаються… або близькі люди «відправляють», вмовляють, заохочують.

Звичайно, своєчасне звернення до спеціаліста зменшує об’єм та глибину втручання. Коли з’являються перші тривожні сигнали чи симптоми, то можна, а інколи й необхідно звертатись по допомогу.

Якщо піду до психотерапевта, то це означатиме, що я психічно хворий/хвора

Стигматизація, навішані «ярлики», нерозуміння суспільства у наш час поступово відходять на другий план, але все ж таки страх осоромитись й привернути увагу багатьом на дозволяє звернутися по допомогу. Консультація у психотерапевта конфіденційна, інформація не розголошується і не виходить за межі стін кабінету, будь-яке використання інформації про пацієнта спільно узгоджується (якщо така потреба виникає). До психотерапевта звертаються з різними питаннями, це можуть бути психічні захворювання, а можуть бути проблеми психологічного характеру, або інші, такі як проблеми вибору, професійної орієнтації, пошук цінностей…

 

Піду до всіх можливих лікарів, тільки не до психотерапевта/психіатра

Знову ж таки про стигматизацію. Кожен у житті стикався з різного роду психологічними проблемами і справлявся з ними теж у різний спосіб. Звернення до спеціаліста допоможе швидше і легше справитись з психологічною проблемою, зекономить ресурси: час, кошти, зусилля.

 

Це мода європейців, американців, яким нема що робити, а тому й ходять на «розмови»

В Уставі Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) йдеться про те, що здоров’я — це не тільки відсутність хвороб або фізичних дефектів, а й стан повного фізичного, психічного та соціального добробуту. І цей психічний добробут є рівноцінно важливим, адже він впливає на появу/перебіг захворювань тіла, психологічні обставини соціальних груп та якість життя загалом. Наші закордонні колеги активно розвиваються в цьому напрямку і психічному виду добробуту приділяють дуже багато уваги.

Популяризація, інформування та обізнаність населення, ефективна альтернатива або доповнення ліків, численні дослідження, включення в страхову медицину, безперервний розвиток та інтеграція – це те, що мало би відбуватися з психотерапією сьогодні в Україні, це те, до чого маємо прагнути, використовуючи позитивний досвід іноземних психотерапевтів.

 

Це дуже дорого, я не готовий/готова платити за психотерапію

Чимало досліджень доводять те, що психотерапія, як метод лікування та профілактика рецидивів захворювання, економічно вигідніша, аніж постійне медикаментозне лікування кожного епізоду загострення. Дослідивши та опрацювавши психологічний аспект, можна справитися з багатьма станами, проблемами та покращити якість життя, чого ми так прагнемо.

 

Це дуже довго, не готовий стільки часу витрачати на це

Психотерапія – це свого роду курс інтенсивного лікування, підтримки. Залежно від проблеми, визначається скільки часу триватиме психотерапія. Наприклад, когнітивно-поведінкова терапія (з високою доказовою базою ефективності) вважається короткотривалою, повний курс може налічувати 10-15 сесій. Визначається індивідуально.

Можуть бути й триваліші терміни, особливо якщо мова йде про розлади особистості. Частота сесій в середньому може бути 1 раз на тиждень. Часові рамки, тривалість і частота спільно узгоджуються, а тому кожен може обрати той варіант, що  найбільше підходитиме.

 

Боюся почути «щось жахливе про себе»

Незнання законів не зменшує відповідальності за їх порушення. Так само і з будь-якими захворюваннями й станами, що відбуваються в організмі.

Якщо ми не обстежуємось, то це не означає, що нема якихось змін/захворювань. Пізнай себе – пізнаєш світ.  Дуже цікаво досліджувати себе, пізнавати, починати розуміти. В діагностиці психотерапевт перебуває в ролі відкривача, але на Вашій території. Йому відкриється тільки те, що Ви схочете показати, тільки те, про що захочете розповісти.

Якщо в процесі обстеження спільно виявите якісь проблеми, то знатимете, що саме потребує корекції і шукатимете варіанти того, що можна зробити. Проблеми психологічного характеру мають багато людей, і кожен з нас стикався з певними станами, проблемами. Отримати психотерапевтичну допомогу – це так само нормально, як піти до стоматолога із зубним болем.

 

Не розумію, що таке психотерапія, тому не звертатимусь

Психотерапія – це використання методів психологічного впливу для лікування хворого, для поліпшення психологічного добробуту клієнта.

 

Не вірю, що психотерапія буде ефективною

Не спробувавши, важко сказати – допоможе чи ні. Звісно, можна дослідити цю тему детальніше, адже існують найрізноманітніші психотерапевтичні підходи і численні дослідження щодо їх ефективності. Хто шукає допомоги, той обов’язково знайде. Психотерапія – один з інструментів, що може допомогти “відремонтувати” Ваше життя чи життя близької Вам людини.

Мітки: