Руслан Марцінків: «З командою однодумців легше керувати містом»

Руслану Марцінківу лише 38 років – він один із наймолодших міських голів обласних центрів. Уже понад 2 роки керує Івано-Франківськом, не перестає носити партійний значок «Свободи», запроваджує новітні технології, конфліктує з центральною владою і повертає місту історичні об’єкти та заводи. Під час відрядження на Прикарпаття, команда PenAll завітала до Руслана Романовича на розмову. Говоримо про проблеми децентралізації, найбільші досягнення і помилки, політичних конкурентів, конфлікт з перевізниками, надсучасні вбиральні, улюблені книги і навіть – про «технологію освячення ліфтів».

– Пана Руслане, останнім часом Ваше прізвище ЗМІ часто згадують в контексті конфлікту з перевізниками. В чому його суть?

– Місто має велику кількість пільгових категорій, які їздять безкоштовно. Це діти шкільного віку – з 7.00 до 19.00; пенсіонери їздять безкоштовно з 10.00 до 16.00 без обмежень, до 10.00 – три місця і після 16.00 – три пільгових місця. Перевізники вимагають скасувати пільговий проїзд. Постановка питання є правильною, але вона не на часі. Коли буде нормальний розмір пенсій, тоді можна про це говорити.

– Хіба не мусить влада міста компенсувати перевізникам оті пільги?

– Я вважаю, що ми не маємо компенсувати. Особливість нашого міста у тому, що ми завжди йшли на порозуміння. Це було таке соціальне навантаження перевізників. Зараз виник конфлікт. Вони вимагають компенсацій і підняття тарифу. Ми шукаємо золоту середину.

– У них же є економічне обґрунтування?

– Так. І треба сказати, що певне підґрунтя підвищувати тариф з 4 до 5 гривень існує. Востаннє тариф піднімався 2,5 роки тому. З того часу зросла заробітна плата в рази, зросла вартість пального, запчастин і так далі. Але пріоритет для нас сьогодні – розвиток громадського транспорту. Закуповуємо 30 нових тролейбусів. 6 квітня буде відкриття тендеру, переможець постачатиме нові тролейбуси, 6 автобусів мають доставити до початку квітня. Оголосили тендер ще на 24 комунальні автобуси, який відбудеться у квітні.

До тих пір, поки громада не матиме достатню кількість свого транспорту, конфлікти із перевізниками будуть можливими. Також робимо ставку на будівництво додаткових транспортних ліній

 “…процедура отримання державних коштів сьогодні мегакорупційна”.

– Під час торішнього звіту одним із факторів, що заважає місту розвиватися, Ви назвали брак підтримки у Верховній Раді. Так розумію, що значною мірою йдеться про недоліки децентралізації…

– Очікувана децентралізація не відбулася. Не створено належних можливостей для управління коштами і майном, що могло б принести заробіток місцевим громадам. Зараз відбувається, до прикладу, медична й освітня реформи. Дуже багато декларують, але водночас фінансування перекладають на місцеві бюджети. Тільки цьогоріч ми недоотримали 180 мільйонів гривень субвенцій, а це в основному захищені статті – заробітна плата, нарахування на податки… Все це мусимо компенсувати з місцевого бюджету. А ці кошти мали б іти, до прикладу, на закупівлю нового транспорту, покращення інфраструктури, будівництво дитсадків та шкіл…

Якщо б ми мали достатньо ресурсів, то могли б розвиватися значно швидше. Ми перебуваємо в постійному пошуку коштів, регулярно працюємо з міністерствами і міжнародними інституціями. Біда в тому, що процедура отримання державних коштів сьогодні мегакорупційна. Розподілом часто займаються нардепи, які переважно вирішують свої проблеми, а не проблеми місцевих громад. Хочеться, щоб процедура надання коштів місту була максимально прозорою. Сьогодні ж діє система, коли своїм, близьким до влади міським головам, надаються кошти, а тим, хто в опозиційних політсилах – за залишковими принципом.

“…легше було б впливати на центральну владу, коли б мали повноцінну велику фракцію «Свободи» у Верховній Раді”.

– Чи ефективною є Асоціація міст України. Вдається якось впливати на центральну владу?

– Добре, що є бодай якась платформа, де можемо висловити свою позицію і обговорювати проблеми. Переконуємо своїх колег, що потрібно відстоювати місцеве самоврядування. І перед ухваленням бюджету на цей рік нам вдалося домогтися скасування аж надто шкідливих норм. Була зустріч в кабінеті міністрів з прем’єром Гройсманом… Дуже добре працює міський голова Тернополя Сергій Надал, якого ми обрали головою бюджетного комітету Асоціації міст України. Звичайно, що куди легше було б впливати на центральну владу, коли б мали повноцінну велику фракцію «Свободи» у Верховній Раді. Тоді можна було б лобіювати необхідні для місцевого самоврядування рішення.
Сьогодні депутати здебільшого лобіюють централізацію, а не децентралізацію. Якщо порівнювати з минулим роком, то цьогоріч фінансова ситуація погіршилась. Це означає, що буде зроблена менша кількість робіт, аніж того б хотілося.

І тільки завдяки тому, що на місцевому рівні стимулюємо виробництво, робимо так, щоб відкривалися нові робочі місця і сплачувався ПДФО, ми цей дисбаланс вирівнюємо. Завдяки розвитку економіки міста, малого і середнього бізнесу, промисловості…

У цьому контексті все ж не можу не згадати про ще одну величезну загрозу, що є спільною для всієї Західної України. Йдеться про шалений відтік робочої сили. Навіть ті інвестори, що вже зайшли в місто не можуть тепер знайти вдосталь персоналу.

У Західній Україні понад 100 тисяч осіб в місяць виїжджає сьогодні працювати за кордон. Це переважно робітничі професії. Наш завод ВО «Карпати», де працює 2300 людей, запроваджує додатковий проект на 1500 робочих місць. Йдеться про виготовлення обладнання до автомобілів «Škoda». Вони не можуть набрати працівників. Підприємства інших галузей також постають перед цією проблемою. Навіть в комунальних службах в нас є 250 вакансій. Допоки не буде зарплати у розмірі бодай 70-80 % від того, що платять в Польщі – відтік кадрів і відтік робочої сили триватиме. Хоч зарплати зростають, але хотілося б, щоб цей процес відбувався значно швидше.

– Які сьогодні існують шляхи комунікації городян з міським головою?

– Це регулярні щотижневі прямі ефіри. Люди можуть зателефонувати і поставити питання. Окрім того, проводжу регулярні прийоми громадян.

Під час прийому юридичних осіб

Щоп’ятниці – це юридичні особи, перший понеділок місяця – фізичні особи. Дуже часто спілкуюся з людьми на ринках і зупинках. Крім того, проводимо акцію «чорна п’ятниця» – це ранковий обхід у різних районах міста, де маю можливість подивитися, що зроблено, як прибирається місто, поспілкуватися з людьми… Також часто спілкуюся з людьми на численних заходах. Уже в нас стало традицією робити публічні річні звіти міського голови і не тільки в місті, а й по мікрорайонах. Також веду фейсбук-трансляцію особисто, інстаграм-трансляції. Нещодавно вели трансляцію паралельно на телебаченні, радіо і в Інстаграмі. Можна було поставити питання у будь-якому форматі.

– Не шкода часу на такі часті спілкування з громадянами? Нерідко ж люди приходять з проблемами, які явно не в компетенції міського голови.

– Є такий негативний аспект. Але живий контакт з громадянами все одно мусить бути. Міський голова повинен представляти громаду, яка йому доручила владу. Тому дуже важливо не втрачати отой контакт. Звичайно, що є чимало питань, які мають вирішуватись на рівні начальника управління чи заступників.

“Проблема має озвучуватись із перших уст, а не за посередництвом підлеглих”.

– Чи існує механізм делегування повноважень?

– Розроблена електронна система документообігу. Я бачу всі листи в електронному вигляді. Чітко розподілено, які питання мають виконувати начальники управління, які – заступники. Я персонально вирішую найбільш нагальні проблеми, або ті, що перебувають виключно в компетенції міського голови. Йдеться зокрема про фінансування тих чи інших об’єктів, про стратегічний розвиток, стратегічні напрямки.

Спілкування з іванофранківцями на центральному ринку, який в народі називається «п’ятачок».

Але прямий контакт з громадою є надважливим. У всій структурі маю понад 6 тисяч підлеглих. Тобі підлеглі теоретично можуть розповідати одне, а в реальності ситуація може бути іншою. Проблема має озвучуватись із перших уст, а не за посередництвом підлеглих. Саме від простих людей можеш почути правду про те, як працюють твої служби й за необхідності – внести корективи.

– Що вважаєте своїми найбільшими досягненнями на посаді міського голови? Назвіть лише головне.

– Розпочали будувати міст на Пасічну. Про це в місті говорили роками, але до мене ніхто за це не брався. Плануємо до кінця 2019 року завершити будівництво. Це дуже масштабне будівництво. Востаннє таке велике будівництво в місті було здійснено ще 1982 року.

Будівництво мосту на Пасічну

Також вважаю великим успіхом те, що ми повернули ряд об’єктів в комунальну власність. До прикладу, Палац Потоцьких, що був у власності олігарха Бахматюка. Про це також говорили роками і лише нам вдалося повернути будівлю у комунальну власність. Сьогодні працюємо над тим, як зробити з цього родзинку для Івано-Франківська. Це єдина в центральній частині історично-архітектурна зона, де може бути центр для ініціатив, для рекреацій, для проведення історичних і культурних подій.

Також дуже важливою для нас стала купівля локомотиворемонтного заводу. За цей завод зараз боремося з центральною владою. Це безпрецедентний випадок, коли місто виграло на аукціоні завод і нам центральна влада через всілякі відмовки не передає акції, які ми купили. На цьому заводі сьогодні працює 320 людей, але у перспективі там можна організувати 2000 робочих місць. Якщо вдасться реалізувати задумане, то це буде певна модель для всіх міст України. Чому влада боїться таких успішних прикладів? Тому що завтра мер Одеси захоче купити для міста припортовий завод чи Дніпро захоче придбати «Дніпросталь». Якщо ми боремося за виробництво, розвиток і за те, щоб люди не виїжджали з країни – без конкуренції виробників і підприємств не обійтися. Дехто критикував нас і говорив, що це рішення необдумане. Насправді ми дуже добре розуміємо, що робимо. Це буде приклад того, як можна господарювати, це буде доказом того, що комунальне майно може приносити прибуток.

Третім нашим найбільшим досягненням назвав би чітке виконання програми. Ми обіцяли ремонтувати 60 дворів – ми їх ремонтуємо. Обіцяли 8-10 скверів в рік ремонтувати і здавати в експлуатацію зелені зони – ми це робимо. Ще одне рішення, за яке я гордий – знайшли цілу зону під новий парк. До того в місті зелені зони хіба забудовували.

– Іванофранківці жартують, що центральною подією лютого було відкриття надсучасного туалету.

– В нас є програма розвитку громадських вбиралень. Це перший такий надсучасний туалет. Ми зіштовхнулися з тим, що в місті в останні роки відбувається величезна кількість заходів, численних фестивалів. А фактично громадських вбиралень немає. Це надсучасний туалет, з гарячою водою, з усіма вигодами.

Надсучасна вбиральня зсередини

– Головне – розібратися, як користуватись…

– Люди дадуть собі раду. Ми придбали тролейбуси з Зальцбургу – вони з кнопочками. Спершу було незвично – підходиш до дверей, а вони не відкриваються. Треба натиснути кнопку… Але люди дуже швидко звикли до цього. Ми ж намагаємось всіляко модернізувати місто. До прикладу, запровадили електронну чергу в медицині – «Медик». Можна зайти на сайт і записатися до лікаря в онлайн-режимі та прийти на прийом на конкретну годину, а не чекати в черзі. Це стосується не одної якоїсь лікарні, а кожної лікарні нашого міста.

– Очевидно, що успіхи мерів-свободівців будуть однією із ключових тез «Свободи» під час виборчої кампанії. У зв’язку з цим питання – чи не намагались Вас переманити інші політсили?

– Таких пропозицій не було. Коли починалася моя виборча кампанія, часто запитували про те, чому ходжу з партійним значком. Мовляв, за мене не голосуватимуть люди, що не симпатизують «Свободі». Були кандидати, які в першому турі себе позиціювали представниками БПП, а в другому турі відмежовувались від політсили. Вважаю, що непотрібно приховувати своїх переконань. Я віддавна є свободівцем. В мене в команді також працюють члени «Свободи», що не є іванофранківцями. Я їх запросив і сьогодні вони роблять великий внесок у розвиток міста. Маємо також потужне представництво у міській раді. Це дуже важливо. Пригадую, як попередники перемагали на виборах, не маючи своєї великої політсили у міській раді. Це суттєво ускладнювало їм роботу. Коли маєш велику команду однодумців – легше керувати містом.

“Навіть дрібні проблеми сюди приїжджають висвітлювати центральні телеканали”.

– У Львові, що був свого часу центром популярності «Свободи», рейтинг націоналістів «поховали» за посередництвом тамтешніх приватних ЗМІ. Чи є загрози й передумови, що наступний медійний удар буде саме по Івано-Франківську, зважаючи на високі рейтинги політсили тут.

– Удар може бути. Тут конкуренція дуже серйозна. Між собою конкурують дві великі політсили – це партія Петра Порошенка, і друга сила – клан Коломойського. «Свобода» – третя найпопулярніша політична партія. Один з головних моїх конкурентів на виборах – Олександр Шевченко.
Клан Коломойського володіє великим медіа-холдингом. Це і «1+1», і ціла мережа всіляких ЗМІ. Мають також потужний бізнес. Ми цю боротьбу відчуваємо – не обділені увагою. Навіть дрібні проблеми сюди приїжджають висвітлювати центральні телеканали. Але ми звикли вести інформаційну кампанію та висвітлювати нашу діяльність. Намагаємось враховувати і помилки. Ми теж небезгрішні. Не помиляється той, хто нічого не робить.

– Могли б назвати оці основні помилки?

– Спочатку давалася в знаки відсутність досвіду. Помилка першого року – хотілося все зробити одночасно. А так не буває. Потрібно розставляти пріоритети і концентрувати свої зусилля на меншій кількості завдань, але доводити їх до кінця. У перший рік ми розпочали дуже багато проектів. Зараз ми уже розставляємо пріоритети.

Є такі проблеми, що трапляються всупереч тому, що робиш. Торік, 19 грудня, в рамках святкування Дня Св. Миколая, травмувалася дівчинка. Такі випадки б’ють по тобі морально. Я для себе зробив висновок, що за все, що стосується виконавчого комітету міської ради, відповідальність несе перша особа – не начальник управління чи начальник відділу… Щодня до нас приходять 50-100 листів. Дуже важливо враховувати дрібниці, аби не опустити головного.

– Знаєте, що Вам не можуть забути по сьогодні? Історію з освяченням ліфта під час Вашої передвиборчої кампанії.

– Це дуже цікава історія… В нас є така традиція.

– Освячувати ліфти?

– Це була ініціатива самих мешканців. Вони віруючі люди. У тому будинку давно був поламаний ліфт. Нам вдалося сконцентрувати кошти і зробити новий ліфт.

– Але ж була листівка – «Освячення ліфта за участі Марцінківа Руслана».

– То був не перший освячений ліфт. Це доволі дивно для Центральної України, для їхньої ментальності. Для Західної України – це звично.

– Івано-франківська інтелігенція також активно з цього «стібалася» у «Фейсбуці».

– Лише частина. Більшість людей до цього нормально поставилась. Якщо відбувається відкриття чи то нового відділення, чи дитячого майданчику – ми його завжди освячуємо. Чесно кажучи, навіть не знав про цю листівку-запрошення. Побачив її уже постфактум – у «Фейсбуці». Тоді була така виборча кампанія, коли мали по 15-16 зустрічей в день. Це була лише одна з зустрічей. Думаю, що нічого страшного не сталося. До мене навіть дзвонили з Києва, аби розказав про технологію освячення ліфтів. Думали певно, що в нас всі ліфти освячують… Це був кумедний випадок.

Варто наголосити на тому, що Івано-Франківськ – це християнське місто. Ми входимо в п’ятірку найбезпечніших міст України. Тобто тут низький рівень злочинності. Певен, що релігійність громади відіграє у цьому далеко не останню роль.

– Чи є міський голова минулого чи сьогодення, на якого рівняєтесь, який є для Вас взірцем?

– Не можу сказати, що маю такого авторитета, але всіляко намагаюсь використовувати досвід успішних людей. Зараз читаю книгу «Акапунтура міста» Жайме Лернера – архітектора, який був міським головою бразильського міста Куритиба три терміни й перетворив його із занедбаного похмурого мегаполіса у квітуче місто.

Важливо, що ми не цураємося переймати досвід і їздимо містами України. Кожне місто є унікальним і має свої досягнення у певних сферах. Багато їздив у наші міста-партнери в Румунії, Польщі, Угорщині, Португалії. Ми запозичаємо те добре, що вони запровадили в себе. Також вкладаю кошти в підлеглих, щоб ті їздили у відрядження в успішні європейські міста й переймали їхній позитивний досвід у найрізноманітніших сферах.

– «Акапунтуру міста» назвали. Які ще книги міський голова Івано-Франківська порадить почитати?

– Друга книга – «Занепад влади» Мойзеса Наїма. У ній йдеться загалом про владу, не тільки місцеву. Книга про те, що світ настільки змінився, з’явились численні інформаційні системи, суттєво посилився громадський контроль, що влада просто зобов’язана рухатися в ногу з часом і використовувати всі новітні технології. Раджу до прочитання. Дуже багато порад і прикладів з роботи місцевих органів влади почерпнув для себе.

Також дуже цікаві книги із серії про «кращі практики розвитку житлово-комунальної сфери України». Чимало цінної інформації щодо енергоощадження, про громадський транспорт, про облаштування парків та скверів. З художньої сучасної української літератури раджу прочитати роман «Червоний» Андрія Кокотюхи та роман Василя Шкляра про УПА – «Троща».

 

Світлини з офіційної фейсбук-сторінки Руслана Марцінківа і з мережі Інтернет.
Мітки: , , , ,