Кохання без ревнощів можливе?

Кохання часто супроводжується ревнощами. З усіх сильних почуттів ревнощі, мабуть, – найбільш некеровані почуття. Вони затьмарюють розум, вони завжди при тобі. Вони як чорна пелена на очах, яка робить весь світ чорним. Ревнощі зруйнували не одне кохання, не одну сім’ю. Ось тільки один приклад.

 

Французький імператор Наполеон III, небіж Наполеона Бонапарта, закохався у дуже вродливу жінку – графиню Євгенію Тебську й одружився з нею. Його порадники стверджували, що вона лише донька нікому невідомого іспанського графа. Але Наполеон заперечував: «Ну і що?» ЇЇ граціозність, елегантність, вишуканість, молодість, чарівність, врода переповнювали його «невимовним блаженством». Він фактично кинув виклик цілій нації: «Я віддаю перевагу жінці, яку люблю і поважаю». Вони мали здоров’я, багатство, владу, вроду, кохання, взаємне розуміння – все, щоб створити ідеальну сім’ю. Але дуже швидко «священне полум’я кохання» стало тьмяніти й гаснути, жар охолов, залишивши після себе лише вуглинки, що тліють.

Євгенія Тебська

 

Наполеон зробив Євгенію імператрицею, але ніщо: ні сила кохання, ні могутність його трону – не змогли зупинити її буквально переслідувати свого чоловіка. Стомлена ревнощами та підозрами, вона не дозволяла чоловікові навіть на хвилину залишатися на самоті. Імператор Франції не міг знайти закутка, щоб побути наодинці з собою. Вона скаржилася на чоловіка, часто плакала, бурчала, погрожувала, ображала його. І всі ці безглуздя чинила лише тому, що боялася, аби він не захопився іншою. Ні імператорський трон, ні врода не допомогли їй вберегти любов «в отруйній задусі вічних докорів і переслідувань».

Побутує думка, що ревнощі зміцнюють стосунки. Але це лише тоді, коли ревнощі – гра, легка та приємна. На шлюбному ярмарку вони – нормальна рушійна сила природного відбору. Здорове суперництво примушує нас конкурувати, боротися за кохання, намагатися бути кращим і в результаті – удосконалюватися.

Нарешті, ревнощі – завжди випробування для нас, яке ми також покладемо в скарбничку свого життєвого досвіду. Але й буває по-іншому, коли ревнощі переростають у хворобу. Причому страждають обидва партнери…

Історія виникнення поняття «ревнощі» походить із давнини. Декарт розглядав їх як один із видів емоційного стану людини, наприклад як «вид страху якщо є бажання зберегти за собою володіння якимось благом». У тлумачному словнику В. І. Даля цим словом позначається сліпа й пристрасна недовіра, сумніви в чийомусь коханні, вірності. Шекспір одного разу назвав ревнощі чудовиськом із зеленими очима. Оселившись у серці, вони починають розділяти та володарювати, диктуючи свої правила гри. Гри хворобливої, тяжкої, такої, що виснажує. Та й чи гра це, коли у фіналі – розбиті стосунки, драми й навіть злочини?

Ревнивий завжди дивиться в мікроскоп, який робить маленькі предмети великими, карликів – гігантами, підозри – істинами.

Так вважав Мігель де Сервантес.

Ревнощі – це переважно негативна емоція, що може бути виразом цілої низки різноманітних, але схожих у корені людських почуттів: недовіри, заздрощів, сумнівів, тощо. Існує ціла низка причин, чому людина піддається ревнощам. Але завжди за цим стоїть недостатня любов до себе, невпевненість і занижена самооцінка. Звичайно, треба наголосити, що коли ми говоримо про ревнощі як певну аномалію, ми ведемо мову саме про немотивовану, безпідставну ревність.

Зовсім інша справа, якщо партнер дає нам усі підстави сумніватися в його чесності. Раптово змінює звичну поведінку, починає ховати телефон, ставити паролі на гаджети, підозріло по ньому говорити, ховаючись, або говорити дивними фразами та загадками. Жінки несподівано починають робити зачіски, купувати дуже красиву білизну, затримуватися на роботі чи в подруг.

Все ж у «класичних» історіях ревнощів майже завжди винен не той, кого ревнують, а той, хто сам ревнує. Люди, які є достатньо впевнені у собі та мають цілком тверезий погляд на себе й власні стосунки з партнером, переживають цей стан дуже рідко. Навіть коли він у них зустрічається, то має більш легкі форми, не настільки трагічно виражені та менш болісні. Здорова людина розуміє, що кінець одних стосунків – це початок нового етапу та нових досягнень, нових знайомств та нової дружби.

 

 

У той час, коли в людей невпевнених, які здатні будувати лише співзалежні відносини, з низької самооцінки народжується відчуття власної неповноцінності та незахищеності. Саме тому, будь-який розрив стосунків для них надзвичайно болючий. Вони божеволіють від того, що їх покинув хтось, кого вони вважали «коханням усього свого життя». Звичайно, здоровий глузд говорить, ніхто з нас не може бути настільки залежний від іншої людини, щоб втрачаючи її (з будь-яких причин), втрачав із цим сенс власного життя.

Але, як відомо, на практиці патологічні ревнощі часто у прямому сенсі зводить з розуму. Психічно здорова особистість чудово розуміє різницю між нормальними, повноцінними почуттями, які приносять лише радість і щастя, та протилежною їм патологічною залежністю, хворобливою пристрастю, яка лише душить людей, не даючи їм нормально жити.

Заведено розрізняти три основних типи ревнощів.

Перший тип – це ревнощі «власника». Людина вважає, що партнер – це його власність, річ, над якою потрібно мати повний контроль. Ключова риса ревнощів власника – недовіра до партнера.

Другий – ревнощі «через комплекси». Така людина постійно буде порівнювати себе з іншими та головне – програвати в порівнянні. ЇЇ головна риса – недовіра до себе.

І третій, найбільш цікавий тип – має назву «відображені ревнощі». Дуже часто ревнощі та підозра до партнера з’являються саме після того, як хтось сам почав робити щось нечесне. Невірні чоловіки та дружини особливо ревниві.

 

 

Ревнощі – одна з найбільш сильних, згубних і хворобливих емоцій. Вони викликають стрес, почуття страху, страждання, нервові розлади, провокують іншу людину на брехню, помсту, зраду. Життя, отруєне надмірними ревнощами, стає нестерпним для всієї сім’ї. Ревнощі призводять до руйнування себе, руйнування когось іншого через дуже сильне емоційне потрясіння. Нерідко світогляд так звужується, що вже не видно нікого, окрім Нього чи Неї.

Черговий конфлікт може виявитися фатальним для того, хто виявиться слабшим у поєдинку. Потім цинізм і так званий донжуанізм на ґрунті гігантського розчарування, душевне спустошення – аж до порожнин, які нічим заповнити. Вже пізніше, із плином літ, дехто із тих, хто пережив такі спустошливі стани, раптом відкриває для себе ще одну, майже нестерпну правду, яка, якщо коротко, зводиться до того, що це було що завгодно, лише не кохання…

Можна поспівчувати Йому чи Їй. Якщо обранець з самого початку проявляє свої нездорові риси, мерщій утікайте від нього поки не пізно. Не потрібно плекати ілюзій щодо того, що ви зможете змінити когось після шлюбу. Змінити когось ми не зможемо. Ми й себе дуже важко та невдало змінюємо. Якщо ще до шлюбу виникають проблеми з ревнощами, краще не одружуватися. Ви не психіатр і не мама, щоб усе життя нести тягар чужих болячок. Особливо тієї людини, яка вперто не хоче змінюватися.

Звичайно, можна взяти на себе свідомо такий хрест і йти з ним усе життя. Однак, кожного разу, коли хтось буде сьомий раз за тиждень тероризувати чи лупцювати, влаштовувати істерики чи показово різати вени, варто пригадати той день, коли ви у здоровому глузді обрали для себе та своїх дітей таке життя. Тому потрібно зважувати усі ризики наперед.

Чим ще шкідливі ревнощі?

Насамперед, будь-яка недовіра взагалі псує стосунки. Жодна важлива справа не приносить задоволення, якщо партнери не довіряють один одному. Вони можуть знайти гроші на спільну подорож, але поїдуть на край світу щоб і там один одного дратувати. Яке ж тут може бути щастя? Замість непотрібних і шкідливих істерик та постійних конфліктів на ґрунті ревнощів, багато продуктивнішим буде забезпечити своїм коханим настільки психологічно комфортні умови, щоб вона чи він точно знала чи знав, що краще, ніж з вами їй чи йому більше ні з ким не буде.

Побутує думка, що ревнощі є ознакою кохання. Ревнує – значить любить. Але мало хто задумується над справжнім смислом. Ревнощі – це не плід кохання, а результат наявності психологічних проблем. Ревнощі також свідчать про те, що стосунки стали токсичними і їм загрожує розрив. Партнери не зближуються, а віддаляються один від одного. З часом стосунки стають настільки виснажливими, що просто втрачають всякий сенс. Ревнощі приносять страждання і душевний біль, провокують спалахи смутку, безвиході, гніву, дратівливості, відчаю. Знижується самооцінка, зміщуються пріоритети. Людина не може повноцінно жити й насолоджуватися стосунками. Вони роблять людей нещасними, приводять в позицію жертви чи агресора.

Універсального рецепта як подолати ревнощі, не існує. Але, якщо людина готова робити кроки в напрямку боротьби з ревнощами, вона має шанси зберегти свої стосунки й себе від руйнівних наслідків цього почуття.

Перш за все необхідно усвідомити глибину проблеми. Перестаньте дивитися на ревнощі, як на щось природне. Природним для людини є стан гармонії та щастя, а не страждання і біль. Вибір за вами, і нерозумно вибирати біль, замість щастя! Зробіть перший крок – зрозумійте, наскільки це серйозно, і не дозволяйте ревнощам красти ваш час і щастя. Спробуйте зрозуміти, в який момент ваші стосунки змінилися, і що привело до такого стану речей. Дайте собі чесну відповідь – існує реальний привід для ревнощів? Якщо ні, то не мучте себе і партнера. Часто проблема ревнощів пов’язана з низькою самооцінкою та з проблемою самореалізації, а також бажанням все контролювати.

Запам’ятайте слова М. Гоголя: «Твоє від тебе не піде». А також іншу думку Моніки Белуччі: «Кохання живе тільки тоді, коли є повага один до одного і є свобода. Бажання володіти іншим, як річчю, – абсурд». У стосунках сила проявляється не в тому, щоб контролювати, а в тому, щоб довіряти. Не добиватися кохання, а випромінювати його. Не утримувати та не чіплятись. Жінки, наприклад, сильні, коли ніжні, та безсильні, коли агресивні.

Ревнощі відвідують жінок, у яких життя нудне й одноманітне. Зробіть його яскравим і цікавим. Запишіться на танці, почніть ходити в театр, відвідуйте спортзал. Задоволення життям змусить вас забути про думки, що вашому чоловікові потрібен ще хтось, крім вас. Часто ревнивцями стають ті, хто відчуває дефіцит спілкування. Тому розширюйте коло спілкування: спілкуйтеся зі старими друзями, заводьте нових. Не потрібно боятися, що ви втратите партнера, адже страхом ви все одно не втримаєте людину, а ревнощами тим більше. Ви маєте захищатися від цього сильного почуття, інакше воно зруйнує вас.

Ми живемо в світі, наповненому вибухівкою, сила руйнації стала неймовірною, час став безжальним, зброя стала руйнівною, але є одна річ, яка стала більш м’якою, менш смертоносною, і ця річ – кохання. Від кохання вмирають значно рідше, руйнують життя значно рідше, божеволіють значно рідше. Можливо, тому, що люди стали мудрішими? Можливо, тому, що кохання стало слабшим?
Думаю, все-таки, люди стали мудрішими.
Мітки: , , ,