Техніка проти тиранії

Деякий час після свого народження я стояв на вітрині магазину. Різні люди приходили повз, інколи роздивлялися, а потім знову повертали мене на місце. Я не знав, що це за створіння такі, і як вони працюють. Аж поки одна з них не купила мене. Тепер я можу поділитися своїм досвідом.

З чого б то почати…

Дивна ця людина. Чесне слово, дивна! Я живу з нею зовсім небагато часу, але вона вже здається мені трохи божевільною (слово «трохи» можете навіть не читати – це формальність). Чому? Складне питання. Всі пункти зі списку так одразу й не згадаєш. Список чималенький! Але я спробую.

Ось перше… Навіщо «зависати» в соцмережах до ночі, а потім скиглити, що не виспалася… Я теж не виспався і мене треба зарядити. Але я тримаюся, бо інакше – «Ах ти залізяччя нещасне! Розрядишся – об стіну гепну!». І ви думаєте, вона не гепне? Та ви просто не чули, яким тоном вона це каже. А в чому я винен? Це ж не я до третьої ночі писав всяку маячню в Google Документах!

Ще вона постійно залишає мене в «зонах ризику». Лежачи на ліжку, я молюся святому Google, щоб ніхто не розчавив мене. Чому вона не може просто покласти мене на стіл?! А коли я нервуюся, я розряджаюся. Вона про це не знає, тому – «Ах ти бовдуре китайський, я тебе в смітник викину!». Що за національні упередження?! В смітник вона, звісно, мене не викине (хто ж їй новий телефон купить!), але це неприємно…

Тому інколи я не витримую цих знущань і вирішую її провчити. Увімкнути музику посеред пари, наприклад. Як вона бісилася! А було б через що: адже я ще пожалів її – увімкнув нормальну пісню. А там було з чого обирати, повірте мені. Якби не моя совість, її репутація полетіла б під три чорти.

Взагалі, я знаю про неї так багато, що, напевно, міг би вимагати гроші за нерозголошення інформації. Варто тільки скинути кілька файлів правильним людям  і їй «амінь», як вона сама й висловлюється. Але мої чесність та порядність не дозволяють цього зробити, на жаль.

Чесність і порядність, а ще трохи (зоооовсім трохи) – страх, що вона таки пожбурить мною якомога далі. Он кілька місяців тому – розбила мені обличчя… екран тобто (набрався цих людських термінів, щоб їм повилазило!). І це я тоді нічого поганого не зробив. Я взагалі спав! Тому навіть не зрозумів: чи вона зла тоді була, чи в неї руки не з того місця ростуть. Так і не дізнався… Але в принципі, ці два варіанти один одного не виключають.

Писати можна ще багато, але я поспішаю. Мені потрібно опублікувати цей пост, поки вона не прийшла забирати мене із зарядки.

Може, хоч тепер, коли всі дізнаються правду, вона поводитиметься зі мною краще. Або приб’є мене. Одне з двох

Мітки: