Громадські ініціативи «Фундації Духовного Відродження»

Нещодавно у мене була нагода поспілкуватись зі співорганізатором фестивалю «Святкуймо Воксресіння разом!» Анастасія Янків про «Фундацію Духовного Відродження» й плани на майбутнє.

 

– Розкажіть про «Фундацію Духовного Відродження». Чим особлива ця організація? Скільки вона існує?

– Це благодійна організація, заснована митрополитом львівським Ігорем Возняком п’ять років тому. Вона створена з метою фандрайзингу , тобто пошуку коштів на різні соціальні проекти церкви. У нас є комісії, що працюють з молоддю, з катехитами Львівської архієпархії, з нечуючими. Наше цільове завдання – шукати кошти на розвиток різних проектів. Ми такий своєрідний фонд. Наприклад, той самий фестиваль «Святкуймо Воскресіння разом» є одним і способів фандрайзингу, який ми залучали до двох проектів. Католицькі школи й садочки – це формація викладачів, розробка новітніх навчальних програм, і все це з християнським нахилом. Другим пріоритетом було душпастирство нечуючих, тобто інтегрування людей з вадами слуху в суспільство за допомогою виїздів, заходів, стажувань тощо.

– Які саме соціальні проекти ви реалізовуєте?

– Конкретні приклади – Митрополичі сади. Зараз шукаємо кошти на їх відновлення. Ще був проект під назвою «Духовні вікенди», ми його фінансували. Молодь їздила деканатами Львівської області й проводила різні заходи. Після цього чимало людей об’єднувались, створювали певну спільноту, починали власну активну діяльність. Також ми організовували «Центр волонтерства» Львівської єпархії. Була розроблена на півтора року навчальна програма. Тридцять учасників отримали сертифікати про те, що вони відвідували семінари, тренінги, мали досвід спілкування з людьми з особливими потребами. У Центрі вивчали мову жестів, практикувалися в організації благодійних заходів.

– Звідки в організації стільки ініціатив? Хто є генератором ідей?

– У нас тут кожен працівник – генератор ідей (сміється). Насправді, багато людей приходять з якимись бажаннями, думками, а ми допомагаємо зробити з цього проект, у який згодом і самі долучаємось. Це дуже надихає. Досвід праці у Фундації – це не тільки діяльність у релігійній спільноті. Найперше – волонтерство, добрі справи. Ми надихаємо один одного, надихаємось проектами й, звісно, церквою.

 

 

– Ви вже згадували, що займаєтесь допомогою людям з особливими потребами. Чи поширюється благодійність організації на дитбудинки чи інші заклади такого типу?

– У нас є статут з визначеними пріоритетами. Ми ж не можемо робити все, бо тоді нічого не вийде. Щодо класичних способів благодійництва, наприклад, сиротинців: так, ми займаємося якимись точковими речами. Однак, це не є пріоритетом. У Львові є масштабна організація – «Центр опіки сиріт», де навчають праці з дітьми, досліджують психологічні аспекти.

– Як можна до вас долучитися?

– Щороку ми розробляємо стратегію заходів, проектів, подій. Наприклад, скоро відбуватимуться «Мистецькі вік-енди» з відомою львівською дизайнеркою Оксаною Караванською. Цей захід проходитиме втретє, а зібрані кошти підуть на впорядкування Митрополичих садів. Звісно, нам потрібні волонтери. Волонтерство – це, насамперед, досвід. Організація вчить, допомагає реалізовувати ідеї.

– Кожен, хто вступає до організації, має на меті не лише щось змінити, комусь допомогти, але й почерпнути щось для себе. Які шляхи розвитку можливі у ваших проектах?

– Важливим є здобуття організаційних навичок. До того, як долучилася до «Фундації», я очолювала інші громадські організації. Але вже тут ми беремо на себе відповідальність більшого масштабу. Завдяки проектам відбувається комунікація різних типів людей. Не обійдеться й без нових знайомств. До прикладу, приходить Катерина Садова й допомагає в організації «Фестин на Покрови». Усі готові до співпраці, допомоги. Це важливо.

 

 

– 15 квітня в Музеї народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького (Шевченківський гай) відбувся десятий ювілейний фестиваль «Святкуймо Воскресіння разом!» під гаслом «Радійте серцем». Що можете розказати про цей проект?

– Уже десять років, як бачимо, живе ідея, що існувала ще до нашої організації. З допомогою попереднього керівника – директора фундації отця Тараса Миляна, який має зараз іншу місію в Чиказькій єпархії, було засновано цей фестиваль. Він гуртував біля себе молодь, усе починалось з маленького форуму. Щороку додавали нові майданчики, планували нові заходи. Десятий фестиваль став для нас особливим.

Ми обрали гасло «Радійте серцем». У країні йде війна, де багато людей волонтерять, працюють, воюють. Є багато хвороб, проблем, негативу, але треба шукати радість, бо без неї не буде нічого. Ми хотіли донести це людям, тому зробили дев’ять локацій для найменших, середніх і найстарших, щоб кожен міг прийти й знайти щось для себе.

Був театральний майданчик, лемкоспіви, навчання гри на дримбі, свищиках. Ми хотіли передати обряди, традиції писанкарства, гаївок, народних ремесел. На майстер-класах навіть віночки вчили робити, як то кажуть, долю плели. Ще був інтелектуальний майданчик. Спікер о. Сергій Кульбака – засновник «Психологічної порадні», розповідав про радість у буденному. Його спіч можна переглянути на сторінці «Фундації Духовного Відродження» у фейсбуці.

Цікавою спікеркою була й Роксолана Шимчук – засновниця етногалереї. Вона розповідала про різні узори на вишиванках, їхнє значення. Ми запросили ще й ляльковий театр. Давні традиції підтримуємо, але треба йти в ногу із сучасністю. Тому на фестивалі був наш друг, що має хімічну лабораторію. Дітки могли пізнати щось нове. Хотілось, щоб кожен міг себе реалізувати.

– Чи доцільно проводити цей захід щорічно? Чи буде це актуальним?

– Воскресіння є актуальним завжди. Святкування його вже стало традицією. Звісно, захід має вдосконалюватися, йти в ногу з часом.

– Що стало «родзинкою» ювілейного фестивалю?

– Цьогоріч «родзинок» було багато. Зокрема, ми ставили акцент на єдності. Радість, любов, воскресіння… Зробили спільну паску, разом розписували писанки. Було багато гуртів, на які люди йшли. Саме освячення паски з міським головою й духовенством, частування всіх присутніх стало символом єдності українців як нації. Це було своєрідним «вау», гарним початком хорошого дня.

– Чи берете ви до уваги нові ініціативи й відгуки?

– Так, звісно. Щороку організовуємо команду оргкомітету, що працює на волонтерських засадах, бере на себе відповідальність. Власне, тут можна повністю реалізувати свою ідею. Цьогоріч ми довірились оргкомітету повністю. Уже минув тиждень після фестивалю, а й досі дізнаємось нові нюанси. До нових думок та ідей завжди прислухаємося. Якщо вони є актуальними й доцільними, чому б і ні?

– Праця в благодійних організаціях вимагає наполегливості, великих зусиль. Чим керуєтеся, коли беретеся за черговий проект?

– Спочатку запитуємо себе, для чого ми це робимо, як виглядатиме церква, ми в лоні церкви, чи це потрібно людям. Спільна праця в команді й ті самі пріоритети дуже мотивують.

– Чи можете поділитися планами на майбутнє?

– Як я вже казала, відбуватимуться «Мистецькі вікенди» з Оксаною Караванською в рамках «Lemberg jazz fest» наприкінці червня. На часі є регіональна паломницька зустріч спільноти«Тезе», що відбуватиметься в Україні вперше. У Львові організатором є Тарас Косар. Олена Карнаух – заступник нашого директора, працює над воркшопами «Тезе». Удосконалюємо програму заходу, думаємо як показати іноземцям українські звичаї, традиції, культуру, релігію. Окрім цього, ідей та проектів на майбутнє дуже багато.

Мітки: , ,