Геніальна жінка-математик. Софія Ковалевська

Математика – цариця всіх наук. Її улюблениця – істина, її вбрання – простота і ясність. Палац цієї володарки оточено тернистими заростями, і, щоб досягти його, кожному доводиться пробиратися крізь хащі. Випадковий мандрівник не виявить у палаці нічого привабливого. Краса його відкривається лише розуму, що любить істину і загартований в боротьбі з труднощами, і такому, який свідчить про незвичайну схильність людини до заплутаних, але невичерпних і піднесених розумових насолод.
Ян Снядецький (1756-1830), польський вчений-енциклопедист

 

 

Саме так. Професор Стокгольмського університету та член-кореспондент Петербурзької академії наук. Її математичні праці відзначено почесними преміями двох академій наук, а художній рівень літературні критики порівнюють з окремими творами таких класиків, як Іван Тургенєв та Лев Толстой. Художні здобутки перекладено англійською, німецькою, французькою, шведською, японською… Ім’я цієї жінки, в родоводі якої знаходимо білоруські, німецькі та ромські (прабабуся була циганкою-ворожкою) корені – Софія Ковалевська.

Навіть тепер, у ХХІ ст., математика визнана королевою наук та залишається доволі незвичним вибором для чарівної статі. Що вже казати про ХІХ ст.! Далі спробуємо зрозуміти, як маленькій, тендітній Софії вдалося посуватися шляхом таких великих і вагомих здобутків…

На мій погляд, вкрай важливим є той промовистий факт, що прадід Софії, Фрідріх Теодор Шуберт (1758–1825), був знаним німецько-російським астрономом, математиком, академіком Петербурзької академії наук. Богослов за освітою, він самотужки настільки ґрунтовно опанував точні науки, що 1798 р. став першим автором підручника з теоретичної астрономії, відомий також своїми розробками руху Місяця, Марса, Урана…

Неймовірно: перші спроби вивчення математики, зокрема, одного з початкових її розділів – арифметики, були невдалими для Соні. Коли батько, генерал Василь Корвин-Круковський, якось запитав у доньки, чи подобається їй арифметика, то почув відповідь: «Ні, таточку». Проте вже за 4 місяці, на те ж саме питання пролунала цілком впевнена відповідь: «Так, таточку».

Вже доросла Софія у «Спогадах дитинства» напише про своє знайомство з математикою. У розділі, присвяченому дядьку Петру Корвину-Круковському, старшому брату батька, читаємо: «Хотя он математике никогда не обучался, но питал к этой науке глубочайшее уважение. Из разных книг набрался он кое-каких математических сведений и любил пофилософствовать по их поводу, причём ему часто случалось размышлять вслух в моём присутствии.

От него услышала я, например, в первый раз о квадратуре круга, об асимптотах, к которым кривая постоянно приближается, никогда их не достигая, о многих других вещах подобного же рода, – смысла которых я, разумеется, понять ещё не могла, но которые действовали на мою фантазию, внушая мне благоговение к математике как к науке высшей и таинственной, открывающей перед посвящёнными в неё новый чудесный мир, недоступный простым смертным».

Надзвичайно важливою підготовкою для майбутніх змагань Соні з чоловіками-математиками слід вважати час її спільних занять зі старшим кузеном Мішелем. Ось як про це згадуватиме сама Софія у «Спогадах дитинства»:

«Хотя Мишель и обнаруживал на словах презрение к математике и уверял, что до сих пор не учился ей потому, что не хотел, одно очевидно было, что те способности и та лёгкость понимания, какие я обнаружила во время наших уроков, всё же ему импонировали, и хотя он по внешности даже усилил некоторую суровость в обращении со мной, чтобы не дать мне зазнаться, однако было ясно, что я всё же значительно выросла в его глазах благодаря этим урокам».

Йосип Малевич, домашній вчитель родини Круковських, у своїх спогадах, написаних 1890 р., коли його учениця була вже добре відомою, зазначав, що доволі часто Соня знаходила свій, власний шлях розв’язку задачі, навіть більше: самотужки відтворила перші теореми курсу тригонометрії! Сталося це під час самостійного опрацювання нею підручника з фізики, подарованого батькові Соні його автором, професором Миколою Тиртовим, викладачем морського корпусу та їхнім добрим сусідом.

Коли згодом професор почув пояснення Соні про те, у який спосіб вона визначила тригонометричні функції, то захоплений вигукнув:

«Та ви новий Паскаль!»

Так з дитинства, що минуло для Соні у родинному маєтку Палібіно Вітебської губернії (тепер тут Меморіальний музей-садиба Софії Ковалевської) в неї почали формуватися творчі здібності, вкрай важливі для науковця, особливо математика.

Восени 1867 р. в Петербурзі Соня розпочинає вивчення вищої математики в Олександра Страннолюбського (1839–1903) – одного з найосвіченіших педагогів того часу. Показово, що пізніше серед його учнів був і Олексій Крилов (1863–1945) – видатний математик, механік, засновник сучасної школи кораблебудування. Проте навіть найкращі приватні уроки не здатні замінити університетського курсу…

Пригадаймо: лише 1872 р. в Москві започатковано перші Вищі жіночі курси, а 1878 р. в Петербурзі розпочали свою роботу й Бестужевські. Бачимо: у часі юності Соні двері російських університетів для неї були зачинені, вищу освіту можна було здобути лише в Швейцарії. Проте на цьому шляху виникала несподівана перешкода – потрібен дозвіл на проживання, який незаміжня дівчина отримати взагалі не могла, а для заміжньої жінки відповідна згода надавалася її чоловіком.

 

 

Тому 15 вересня 1868 р. Софія Корвин-Круковська бере фіктивний шлюб з Володимиром Ковалевським, що надавало їй як жінці унікальну можливість продовжити математичну освіту в західних університетах. Тут варто прочитати рядки з листа Володимира Ковалевського до свого брата, написані чоловіком Софії ще до шлюбу:

«… не могу скрывать от тебя, что эта натура в тысячу раз лучше, умнее и талантливее меня. О прилежании я уже и не говорю, как говорят, сидит в деревне по 12 часов, не разгибая спины, и, насколько я видел здесь, способна работать так, как я и понятия не имею. Вообще, это маленький феномен, и за что он мне попался, я не могу сообразить».

Відтоді у подальшому житті Софії формули значно переважатимуть над почуттями. Показово: у день, коли приходить повідомлення про обрання Ковалевської членом Паризького математичного товариства, вона отримує й другу звістку – її колишній чоловік остаточно заплутався в своїх комерційних проектах та позбавив себе життя…

 

 

 

Довідатися більше про унікальну долю цієї видатної жінки-математика запрошуємо до відділів читальної зали та абонемента Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва (вул. Шевченка, 63, поруч зі стадіоном ім. Юрія Гагаріна).

 

Рекомендована література

Бахжа Л. Море цифр и пара крох любви / Л.Бахжа // Все для вчителя. – 2011. – № 1. – С. 112, обкл.
Про чотири аксіоми у житті Софії Ковалевської (1850-1891) – сильної жінки та видатного математика.

Ковалевская С. Воспоминания детства; Нигилистка / С.Ковалевская. – М.: Сов. Россия, 1989. – 304 с.

Ковалевская Софья Васильевна / А.Бородин, А.Бугай // Выдающиеся математики: Биогр. слов.-справ. 2-е изд., перераб. и доп. – Киев: Рад. шк., 1987. – С. 251-252.

Ковалевская Софья Васильевна / В.Скляренко, Т.Иовлева, В.Мац, худож.-оформитель Л.Киркач // 100 знаменитых женщин. – Харьков: Фолио, 2005. – С. 151-159.

Кочина П., Зенкевич И. С.В.Ковалевская: Кн. для учащихся / П.Кочина, И.Зенкевич. – М.: Просвещение, 1986. – 80 с., ил. – Серия «Люди науки».

Кочина П. Карл Вейерштрасс: 1815–1897 / П.Кочина. – М.: Наука, 1985. – 272 с., ил. – Серия «Научно-биографическая литература».
Про найвидатнішого математика ХІХ ст., професора Берлінського університету, наукового керівника Софії Ковалевської.

Матвеев Н. Принцесса науки: Софья Ковалевская. Повесть о жизни / Н.Матвеев. – М.: Мол. гвардия, 1979. – 191 с.: ил.

Софья Васильевна Ковалевская / Сост. А.Савин // Энциклопедический словарь юного математика. 2-е изд., исправ. и доп. – М.: Педагогика, 1989. – С. 108.

Мітки: ,