Той, хто об’єднав Італію

Мене обвинувачували в тому, що я – революціонер. Але насамперед, слід іти вперед, і ми підемо вперед.

Граф Кавур, перший прем’єр-міністр Італійського королівства

 

2 та 3 червня 1946 р. в Італії відбувся конституційний референдум, на якому близько 60% громадян країни висловились проти монархії, адже королівська родина заплямувала себе зв’язками з фашистським режимом. А вже 18 червня Верховним Судом проголошено народження Італійської Республіки. Познайомимося ближче з тим, хто майже за століття започаткував впевнений рух до цієї знаменної події…

Повне ім’я цієї людини – Камілло Бенсо ді Кавур, а народився він 10 серпня 1810 р. в аристократичній родині в Турині. 1827 р. Кавур закінчує Туринську військову академію, певний час служить пажем спадкового принца Карла Альберта. Проте вже за 4 роки, 1831-го, Кавур залишає військову службу, займається господарством у маєтках батька та благодійництвом, зокрема, організацією шкіл та притулків, будівництвом доріг та каналів.

1842 р. Кавур засновує сільськогосподарську асоціацію для впровадження передових технологій (як на той час): вирощування цукрового буряка, використання мінеральних добрив… Захопила його науково-дослідна та літературна діяльність: 1847 р. Кавур стає засновником популярної газети «Рісорджименто». Її назва (а Risorgimento перекладається з італійської як відродження, оновлення) стала символом, увібрала цілий період об’єднання Італії навколо Королівства Сардинія в національну державу.

У січні 1848 р. Кавур виступає з вимогою надати Королівству конституцію, у березні входить до комісії з підготовки виборчого закону, а вже в червні цього ж року його обирають до парламенту, в якому незабаром він стає міністром землеробства, торгівлі, флоту та фінансів. На цій посаді Кавур укладає торговельні угоди з Францією, Бельгією, Британією на засадах вільної торгівлі, отримує позики від Британії, реформує митні тарифи.

1852 р. Кавур – прем’єр-міністр Королівства Сардинія (був ним кілька разів). Він переконаний: Італії слід об’єднатися, більше: у Європі не буде миру, допоки не розв’язане італійське національне питання. Так, він чинить дипломатичний тиск на Австрійську імперію з метою пом’якшення каральних заходів проти італійських борців за визволення Ломбардії та Венеції.

1853-1856 рр. Кавур бере участь у Кримській війні на боці Франції та Британії з метою заручитися підтримкою імператора Франції Наполеона ІІІ. Це надало можливість Королівству Сардинія взяти участь у Паризькому конгресі 1856 р., на якому Кавур змусив ці держави рахуватися з Сардинією як з потужною силою, спроможною об’єднати Італію. Тут Кавур вдало використав суперництво між Францією та Британією: забезпечив укладення сардинським королем Віктором Еммануїлом ІІ та Наполеоном ІІІ таємного наступально-оборонного союзу проти Австрії.

1860 р. Франції віддають Савойю і Ніццу, що викликало загострення стосунків Кавура з уродженцем Ніцци Джузеппе Гарібальді та його оточенням. Проте прем’єр-міністр надає дипломатичну допомогу експедиції бійців під проводом Гарібальді, відомої як «Тисяча».

Зауважмо: не шляхом насильства, а винятково референдумами Кавур приєднує до Королівства Сардинія Романью, Тоскану, Модену, Парму, Болонью, а перемоги Гарібальді дозволили долучити ще й Королівство обох Сицилій.

Взагалі, за час перебування Кавура в уряді територію Королівства Сардинія збільшено вп’ятеро (!), і впливові держави визнали Італію як об’єднану країну. Як бачимо, Кавур, що помирає у червні 1861 р., не просто говорив про об’єднання Італії – він жив і працював заради неї.

 


Рекомендована література

Зацікавлених цією темою запрошуємо ознайомитися із вказаними виданнями у відділі читальної зали Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва (вул. Шевченка, 63, поруч зі стадіоном ім. Юрія Гагаріна):

Використано матеріали програми Юрія Шаповала «Мить історії» (Українське радіо).

Кавур (Cavour) Камилло Бенсо / Ф.Брокгауз, И.Ефрон // Мировая история. Иллюстрированный биографический словарь: Современная версия. – М.: Эксмо, 2008. – С. 352.

Кавур (Cavour) Камілло-Бенсо / Гол. ред., голова редколегії М.Бажан // Українська Радянська Енциклопедія. Т. 4. Вид. друге. Електрод – Кантаридин. – К.: Гол. ред. УРЕ, 1979. – С. 493.

Крип’якевич І. Часи Наполеона ІІІ / І.Крип’якевич // Всесвітня історія: У 3 кн. Кн. 3. Найновіші часи. – К.: Либідь, 1995. – С. 120-141.

Рапопорт А. Италия в период с 1849 по 1871 год. Создание объединённого государства / А.Рапопорт; под ред. проф. Н.Баллони; предисловие Ю.Макарова; худож.-оформители Б.Бублик, С.Правдюк // Всё об Италии. – Харьков: Фолио, 2008. – С. 36-37.

Рапопорт А. Кавур (Cavour) Камилло Бенсо / А.Рапопорт; под ред. проф. Н.Баллони; предисловие Ю.Макарова; худож.-оформители Б.Бублик, С.Правдюк // Всё об Италии. – Харьков: Фолио, 2008. – С. 281.

 

Мітки: