«Переселенць — НЕ утриманець, НЕ тягар, а такий же громадянин, як і інші»

З якими труднощами стикаються люди, що покинули рідну оселю та переїхали до Вінниці? Які стереотипи побутують серед населення щодо ВПО (внутрішньо переміщених осіб)? Та по яку допомогу найчастіше звертаються переселенці? На ці та інші питання відповідяє засновниця та заступниця голови ГО  «Об’єднання переселенців «Спільна справа» Світлана Дмитрієва.

 

– З якими проблемами стикаються ВПО після приїзду у Вінницю?

– З багатьма проблемами… Зараз, звичайно, в порівнянні з 2014 та 2015 роком набагато легше. Тобто, хто планував залишитись — залишились, хто планували повернутись — повернулись, але проблеми, в принципі, одні й ті ж — це низький рівень життя, неможливість зняти доступне помешкання, адже  оренда зараз дорога, це питання гуманітарної допомоги: люди звертаються за речами, продуктами.

– Які основні стереотипи щодо переселенців побутують серед вінничан і з якими Ви особисто стикались?

– Ставлення вінничан до переселенців доволі лояльне. Так, як я чула, що в інших містах агресивно налаштовані щодо переселенців, я особисто з таким не стикалась. Це, скоріш за все, поодинокі випадки при особистому контакті: комусь щось не сподобалось, хтось щось не поділив, але найчастіше, це не пов’язано з тим, що людина є переселенцем…

В основному стереотипи спрямовані проти чоловіків-переселенців. Мовляв, «Чому наші хлопці воюють і вмирають за вашу землю, за схід України, а переселенці відсиджуються в тилу». Хоча, згідно з законом, переселенців не призивають до армії, вони не воюють. Ще існує стереотип про те, що ми прийшли «на все готове», що звикли жити завдяки допомозі, подачкам, мовляв ми до цього звикаємо і не хочемо працювати, тому що нам дуже сильно допомагає держава і  громадські організації… Хоча держава нам допомагає лише даючи компенсацію за оренду житла — 442 гривні. Оренда житла коштує 4 000 гривень. Уявіть, як це нам допомагає. Вважається, що переселенці — ледачі, тому що ми живемо завдяки допомозі інших людей.

– Які заходи проводить Ваша громадська організація для кращої асиміляції ВПО у Вінниці?

– Ця організація була створена для допомоги переселенцям, але якщо до нас звертаються по допомогу місцеві жителі, то ми також допомагаємо, чим можемо. Ми працюємо з дітьми: різноманітні гуртки, майстер-класи, відвідування музеїв, театрів, всього, чого тільки можна, ми возимо дітей на відпочинок, екскурсії в інші області: Київ, Івано-Франківськ… Третій рік функціонує безкоштовний клас англійської мови для дітей, де вони займаються з досвідченим педагогом. Працюємо з пенсіонерами: проводимо різні заходи, щочетверга пенсіонери збираються: спілкуються, діляться враженнями, ми періодично запрошуємо спеціалістів до них, до того ж вони самі то квіти з цукерок майструють, то в’яжуть. Проводимо навчальні заходи: захист прав переселенців, флешмоби. Ми надаємо допомогу в оформленні грошової допомоги, в житлових питаннях. У нас є юрист, який може допомогти щодо оформлення пенсій, якщо призупинили виплати — подаємо позови до суду. Намагаємось вирішити питання помешкання для переселенців. Наші люди беруть участь в прибираннях територій, в заходах, що проводять інші організації чи влада міста Вінниці, ми створюємо дитячі майданчики.

– По яку допомогу до Вас найчастіше звертаються?

– Найчастіше  це юридичні консультації. Якщо людину позбавили пенсій, ми намагаємось ці питання вирішити. Також питання щодо соціальної допомоги: не вистачає коштів на лікування, операції… Ми намагаємось «підтягнути» різні благодійні фонди, щоб допомогти людям. Звертаються по гуманітарну допомогу (речі, харчі), але це вже дещо другорядне питання, все-таки люди вже більш-менш влаштувались, працюють і можуть заробити кошти, але такий напрямок все одно є. Частіше за все, людям хочеться просто поспілкуватись, їм не вистачає спілкування, вони покинули територію, де  проживали роками, де  мали своє коло спілкування, зараз вони приїхали сюди та відчувають себе покинутими, іноді приходять і говорять: «Нам нічого не потрібно, нам би поговорити».

– Як, на вашу думку, змінилось ставлення до переселенців за час існування громадської організації «Спільна справа»?

– Наш статутний напрямок роботи — створення позитивного іміджу переселенця. Ми показуємо, що переселенець — це не утриманець, що ми — не тягар, котрий приїхав та звалився на Вінницю, а такі ж активні громадяни, ми так само переживаємо за Україну й Вінницю, як і інші. Напевно, змінилось ставлення, хоча мені здається, що відкрито його ніхто активно не проявляв, Вінниця — доброзичливий регіон.

– Чи погрожували Вам та вашій організації через вашу діяльність?

– Жодного разу. Ні,  погроз ми не отримували, навпаки –  маємо партнерські стосунки з багатьма організаціями міста: «Гармонія» — допомагають людям з інвалідністю, «Центр Поділля-Соціум» — підтримують людей поважного віку, «Джерело надії», котра займається правозахисною діяльністю, ми отримуємо підтримку від них, допомагаємо і їм, чим можемо.

– Хто фінансує ГО «Спільна думка»?

– Маємо три шляхи фінансування: перший — фінансування Вінницькою міською радою, наше бюджетне фінансування цього року — 70 000 гривень, наступного року буде зростати; другий — фінансування завдяки благодійним внескам, нам допомагає вінницький бізнес; третій — написання проектних заявок, але це скоріше не фінансування, а матеріальна допомога. Наприклад, купили принтер. Завдяки грантам ми забезпечуємо свій офіс та проводимо різні заходи… Ну і плюс – кошти з власної кишені.

 

Мітки: