Грузія – це не лише хачапурі!

На одну мрію менше. І це круто. Втілювати свої мрії – неймовірно, а ще це – велика відповідальність перед собою. Грузія, чи Сакартвело, тепер ти не лише в моїх мріях, але й в серці.

Всі ми асоціюємо Грузію із хачапурі, шашликом, вином, співами, танцями, харизматичними чоловіками – джигітами, та гостинністю. Але є те, що відкриває для тебе Грузію з іншого боку, і про те звичне, ти відразу забуваєш.

Її гори – прекрасні, її природа досконала, море – тепле і лагідне, а вершини – неприступні. В такі моменти ти відчуваєш себе піщинкою, і починаєш цінувати життя і красу поруч.


Зізнаюсь, я люблю активний відпочинок. Варіант, довго лежати на пляжах, All inclusive, і окрім номера, басейну та моря нічого не бачити, – не для мене. Ідеально, щоб були: і гори, і море. Цього року, я розглядала декілька пропозицій від різних туристичних фірм, але для моїх «захцянок», варіанту не знайшлося, окрім одного, від “Вйо” Агенція пригод.  (це не реклама, але й не просто слова).

  • Добирання: українська авіакомпанія YanAir (бюджетний, але не найгірший варіант). Можуть затримати рейс на декілька годин, або скасувати, кому як пощастить.
  • Проживаннягест хауси (гостьові будинки, садиби, міні готелі), хороший варіант для невибагливих і вибагливих.
  • Валюта: ларі, долар. По курсу до гривні 1 ларі, приблизно 10-11 грн.
  • Мова: грузинська, добре знають російську, англійська.

Перше, що я відчула, коли прилетіла до Батумі, це неймовірна задушливість та спека. Субтропіки й важке повітря, в момент захотілось львівського дощу. До речі, якщо порівнювати наш Львівський аеропорт, і в Батумі, то він в них дуже скромний. До речі, валюту можна поміняти відразу в аеропорту, курс оптимальний.

А потім нас зустріло нічне море… Пляжі в Грузії – кам’янисті, тому доведеться, або брати відповіде взуття, або вже терпіти «масаж камінцями». Але море тут тепле, і лагідне, як своє, – Чорне море.

До слова, про гест хауси. Ми жили в різних, і всі вони були по-своєму особливі. Десь кращі, десь гірші, але скажу вам одне, для грузинів побут – не на першому місці. Ремонт зробили, а от розетки роздовбані, стелі побілили, але десь відклеївся багет. Ну і ця мода на душ та туалет – «два в одному», то щось «оригінальне».

  • Кухня: гостра, з різними прянощами, особливо кінза, яку додають до всього. З меню: хачапурі (імеретинські, мегрельські, аджарські), хінкалі (з сиром, м’ясом), острий, шашлик, суп харчо, тощо.
  • Напої: чача, вино у великій кількості (біле, червоне), лимонад. Самі грузини кажуть, що під час застілля, можна випити 2-3 бокали червоного вина, а біле, пий скільки хочеш. Перевірено – голова зранку не болить. Головне – не змішувати.
  • Сувеніри: вино (домашнє, так і в елітних пляшках), чача, чурчхела, сванська сіль, різні прянощі, чай, магніти й тарілки (варіант для мене, бо я їх колекціоную).

Що робити у Батумі цілий день, я до кінця, не зрозуміла. Можна покупатись, позасмагати на пляжі, поїсти, погуляти по набережній, кажуть, що тут ще є Ботанічний сад, пройтись містом, випити вина, і здається все. Тому, якщо ви просто збираєтесь поїхати до Батумі, подумайте про різні екскурсії та цікаві місця.

З Батумі, рушаємо у напрямку гір, до неймовірної Сванетії. Дорога довга, 5-6 годин. Для подорожі краще обрати машину із кондиціонером та хорошим водієм, який добре знає дороги й орієнтується в місцевості. Їхати доведеться над обривами та по бездоріжжю. Нам пощастило, у нас був Сосо.

Неймовірна краса, вода кольору бірюзи – Інгурська ГЕС. Це найбільша ГЕС на Кавказі. Висота греблі 271,5 метри, збудована у 1978 році. Вона під охороною, проте, там є облаштований оглядовий майданчик, на який можна піднятися і подивитися.

А далі нас зустрічає Сванетія. Зупинка – село Мазері. Тут і відбулась наша перша зустріч із неприступною красунею Ушбою. З грузинської, перекладається як «шабаш відьом» або «гора-вбивця». Це один із найскладніших у світі чотиритисячників. Масив Ушби складається з двох вершин – Північної (4694 м) і Південної (4710 м).

Класно жити в будинку, вікна якого виходять на неймовірні краєвиди. Зустрічати сонце разом з Ушбою, а ввечері, співати їй під гітару пісень.

Зранку вирушаємо у похід до підніжжя Ушби, наближаємось максимально, наскільки це можливо. Погода і настрій сприяли, трекінг виявився доволі непростий, але все це компенсувалось неймовірними краєвидами.

Кожного разу, картинка змінюється: ліси, ріки, водоспади. Вабить і притягує велетенський водоспад Шдугра, який ще називають Мазері.

Найекстремальніше, перейти ріку вбрід, яка за декілька метрів впадає у водоспад. Тут нерви просто здають. Але є наш гід Максим, який переводить кожного. Всі живі! Водоспаду ми не потрібні.

У підніжжі Ушби робимо перевал, смакуємо грузинським сиром, хлібом та динею і насолоджуємось Ушбою.

Додому дорога швидша. Правда, корови вертаються із пасовиська. Тут їх так багато. Але вони мирні, або нам просто щастить.

Зранку переїжджаємо у столицю Сванетії – містечко Местія.

Піднімаємося на гірку в сторону озер Корульді, звідки відкриваються неймовірні краєвиди на всі гори навколо – кавказький та сванський хребти.

Кажуть, тут є гірські озера, бачимо їх, але здається не такі вони вже й великі, правда корови їх дуже люблять, для них це як оазис, чи спа.

А ввечері нас чекає багато грузинського вина, традиційних страв та живий концерт народної грузинської музики. До речі, як будете у Сванетії, завітайте у ресторан Лайла. Тут вам сподобається, наспіваєтесь, натанцюєтесь і з хмільною головою повернетесь додому.

До речі, пам’ятайте, що у вихідні банки та обмінники тут не працюють. Але є банкомати, в яких можна легко зняти ларі. До речі, в центрі є лише один ресторан, в якому можна розрахуватись кредитною карткою, якщо не помиляюсь «Сансет».

А Местія – це просто неймовірне місто. Я б залишилась тут надовго. Тут в повітрі витає розслабленість, хочеш гуляй містом, милуйся сванськими вежами, відпочивай, нікуди не поспішаючи. До речі, нам дуже пощастило, оскільки в один із вечорів, ми потрапили на народні гуляння. Якраз в цей час відбувався етно-фестиваль. Можна було послухати грузинські пісні, закупитись у народних умільців та надегустуватись вина, чачі й коньяку.

Обов’язково відвідайте Музей у Сванетії. Дуже цінні експонати, особливо ікони, датовані 12 століттям, прикраси, зброя.

До речі про Сакаашвілі. Грузини його люблять і поважають. Кажуть, що Міша «любіл і покушать», і багато чого зробив. Дорога, поліція, школи – всі вказують на його заслуги. «Такого, как Миша уже не будет», – каже жінка….

Ще одне неймовірне місце – це село Ушгулі. Здається, воно майже не змінилось з епохи Середньовіччя. Хоча, й тут вже по-маленьку розбудовують різні гостьові будинки та міні готелі. До речі, у цих 4-5-поверхових бастіонах свани ховалися під час численних лютих міжусобиць.

Будинки-фортеці IX століття є пам’яткою Всесвітньої Спадщини ЮНЕСКО.

Також тут є середньовічна церква Діви Марії (Ламарія), що стоїть на пагорбі над селом.

Ну а з села відкривається неймовірний краєвид на найвищу гору Грузії – Шхару. До речі, до її підніжжя дійти не складно, пряма дорога, але кілометраж намотаєте.

Вісім коротких днів, але таких насичених і неймовірних. Грузія, яка закохує і залишається в твоєму серці назавжди. І хоча в ній так багато недоліків, і ця країна розвиваєтесь дуже повільно і ще не повністю готова запрезентувати себетуристам, у ній є свій шарм, вона має власне обличчя і велике серце.

Мадлоба, Грузія)

 

 

 

 

 

 

Мітки: