Чи потрібні нам книги для саморозвитку?

Книги для саморозвитку – це завжди суперечлива тема. Є люди, які обожнюють їх і читають десятками. Але в більшості випадків до мотиваційної літератури ставляться досить скептично. І важко не погодитися, що певною мірою це справедливо. Та немає нічого такого, на що не можна глянути з іншого боку. От і в цьому випадку я спробую поміркувати трохи по-іншому.

 

 

Звісно, не завжди люди, які пишуть поради, дотримуються їх самі (це, до речі, не так вже й просто). Вони не ідеальні. Вони теж помиляються. Теж бувають нещасними. А читачів це просто-таки вражає. Декого навіть обурює.

«Якщо я до когось прислухаюся, то маю повністю довіряти цій людині!», – вважаємо ми.

Так, безсумнівно.

Але суть насправді не в ідеальності автора. Хоча б тому, що ідеальності не існує. Кожна книга – це історія людини. Часточка її внутрішнього світу, розповідь про те, як вона дійшла до певних переконань. В цьому суть.

Якщо враховувати, що всі люди дивовижно схожі, то можна знайти ще одну претензію, яку часто закидають схожим книгам: одноманітність. Теж справедливо. Всю мотиваційну літературу можна поділити на кілька типів. В чому тоді сенс?

Напевно, в тому, що попри нашу схожість, ми все-таки різні. Відчуваємо те саме, що і всі, але по-різному. Сприймаємо по-різному. Інтерпретуємо по-різному. Якщо дати двом людям одну й ту ж картину, вони опишуть її по-різному.

До чого я веду: одна й та ж історія звучить по-іншому в залежності від оповідача. І саме тому інколи мотиваційні книги здаються такими привабливими. Бо в тому, що хтось розповідає про своє життя, можна знайти себе. По частинці – в кожній історії. Методом змішування відтінків та накладання кольорів один на одного можна знайти власний колір. Навіть не знайти – створити.

Для когось ці книжки можуть бути єдиною підтримкою, коли більше нікому сказати, що почуватися погано – це нормально. Необов’язково робити те, що не хочеться лише тому, що інші вважають, що тобі це потрібно.

 

Вони можуть бути чим завгодно. І мають право на існування, поки комусь допомагають. Тим більше, що їх дієвість залежить виключно від нас самих. Автор відповідальний тільки за те, що написав. За свої слова, та аж ніяк не за те, як ми їх сприймемо. Він не відповідальний за наше життя й не зобов’язується його змінювати. Він просто розповідає історію. А як її використати – вирішувати тільки нам.
Мітки: , , , ,