Рецензія на книгу “Колекціонер”

Кохання чи хвороба?
Якщо вас цікавить що відбувається в голові людей, які пішли на викрадення інших, або вам надто набридло ваше сіре життя і ви почуваєте себе як пташка в клітці, чи можливо, вам просто подобається постмодерністська література, тоді книга Джона Фаулза “Колекціонер” саме те, що вам необхідно.

 

 

Роман став бестселером, був екранізований, а фільм отримав безліч нагород. Написаний у 1963-ому році, він й досі не втратив своєї актуальності. З перших сторінок книги читач знайомиться з її головним героєм – Фредериком Клеггом. Нічим не примітний чоловік, у якого основне хобі у житті – це колекціонування метеликів. Але оточуючим лише залишається здогадуватись, що діється у голові звичайного, на перший погляд, чоловіка.

Крім колекціонування, Клегг знайшов ще одну пристрасть у житті, навіть можна сказати захмарну мрію – красиву, розумну, талановиту студентку художнього університету, на ім’я Міранда. Вона й не здогадується, що повз неї часто проходить людина, яка марить про спільне щасливе життя з нею. Здавалось би це просто мрія, яку не можливо втілити у життя. Адже крім неймовірної вроди, дівчина значно вище класом ніж закоханий Клегг.

Два світи неосвіченого Фредерика та представниці елітної частини суспільства Міранди перевертаються, після того як чоловік виграє у лотереї не малі гроші. Тоді йому у голову прийшла думка купити будинок на окраїні Лондона, де ніхто б його не турбував. Обставляючи будинок, він мрійливо уявляє як вони жили б тут із Мірандою.

Головному героєві не давав спокою підвал, що знаходився у його подвір’ї. Усі люди звикли скидати у підвал непотрібні речі, але Клегг пішов значно далі. Він вирішує викрасти Міранду і облаштовує для неї підвальну кімнату. Саме обладнує, там не було нічого обшарпаного, застарілого чи занедбаного, усе виконано з любов’ю. Дивно, що викрадач так переймається за полонену. ї

Коли Клегг втілює свій план у життя, читач має можливість відчути зіткнення двох протилежних життів. Вузьколобого чоловіка з нижчого класу та дівчини, яка будувала плани на майбутнє, адже саме так роблять представники вищої суспільної ланки, бо мають для цього можливості.

Викрадач зовсім не типовий для наших уявлень. Він не застосовує насильства. Все, що йому потрібно це спілкування, і він робить усе для того, щоб сподобатись спантеличеній дівчині. Адже розуміє, що вона звикла до розкоші, він завалює її подарунками, вишуканою їжею та приладдям для малювання. До чого ж призведе таке цікаве спілкування читач мусить дізнатися сам.

Герой представлений Фаулзом, з перших сторінок наче накликає на себе осуд. Його думки, безграмотність, а потім ще й такий страшний вчинок відштовхує читача. Оскільки книга поділена на дві частини: думки викрадача і думки полоненої, спочатку читач осуджує першого, а потім до кінця книги співчуває другій.

Основна ідея твору вміщена у діалогах героїв. Саме там можна відчути цю величезну різницю між класами, через яку автор намагався донести проблеми тогочасної політики, нерівність як причину, передумову і наслідок вічного суспільного протистояння. Через це у розмовах героїв стикаються дві філософії існування, двобій поглядів та класів. Думки героїв так само несуть прихований сенс. Там теж стає відчутно цю прірву між вищими і нижчими.

Коли читаєш переживання Міранди, сам мимовільно опиняєшся у цій “золотій клітці”. Куди не проникає й промінчик сонця, а затхлість повітря не дає спокійно дихати. Ідеальна ця історія для людей, які вважають своє життя нікчемним і сірим. Після прочитання вони зрозуміють що вільні самі приймати рішення та мають можливість відчинити двері своєї клітки, творити свою життєву історію. На відміну від поневоленої Міранди, для якої буденні справи типу прогулянки по свіжому повітрі, каплі дощу на тілі чи спів пташок, набувають нового сенсу.

Саме коли їй обмежили свободу, вона починає переосмислення свого ставлення до «маленьких» людей, таких як Фредерик. Намагається зрозуміти причину його вчинку та пройтись по хиткому містку непорозуміння, що неодмінно торкається й ставлення читача до головного героя.

Як і у наш час, у книзі представлене суспільство поділене на ранги. У когось є можливості, він може будувати щасливе майбутнє, розширювати кругозір, а хтось може лише про це мріяти. Не дивлячись на примусове ув’язнення, Міранда з часом починає відчувати співчуття до Фредерика. Стає зрозуміло що він був так само полоненим, але полоненим традицій свого часу та умов творення свідомості.

Влучною є паралель автора у романі між п’єсою Шекспіра “Буря”. Саме Калібаном Міранда називає викрадача у своєму щоденнику. Він так само як герой Шекспіра не навчений замислюватися над тим добре чи погано він чинить. Нехай Калібан не красивий й зовні, але потворність – це не зовнішня ознака. Що й демонструє нам Фаулз.

 

З книги кожен візьме власний урок. Хтось замислиться над подолання прірви нерівності, хтось почне цінувати свою свободу і умови сучасного часу, хтось зуміє переосмислити своє життя, почати духовно вдосконалюватись, але байдужим історія не залишить нікого.
Мітки: , , , , , ,