Давайте поговоримо про…фейк

За опитуванням Київського міжнародного інституту соціології у лютому 2018 року, лише 53% українців відповіли, що здатні відрізнити якісну інформацію від дезінформації та фейків. Одначе, є доволі високий відсоток тих людей, які не спроможні відрізнити фейкові новини від справжніх. Саме тому читачі не лише вірять у брехню, а й допомагають їй розповсюджуватися за допомогою соціальних мереж, а, особливо, Facebook. Звісно, дуже важко фільтрувати тисячі та мільйони сповіщень, які з’являються у стрічці новин.

 

Важко для пересічних читачів. А от коли на гачок «Facebook-фейку» потрапляють українські ЗМІ та журналісти, для яких соціальні мережі стали тим самим золотим місцем, з якого вони черпають інформацію для своїх текстів, то що можна говорити про звичайного підлітка, який поширив історію про хвойдарню у центрі Львова?

«Новина у Facebook повинна бути для журналіста лише інформаційним приводом, щоб подзвонити спікеру, взяти коментар двох сторін. Facebook – це всього лиш віртуальний світ, який не повинен торкатися нашої реальності. Висвітлювати просто написане там – це те саме, що коментувати чиїсь пости в Instagram і робити з цього прямі ефіри», – зауважив контент-менеджер медіа «Заборона» у межах 25 Book Forum під час дискусії «Вибори і свобода медіа: що нас чекає в 2019».

Інститут масової інформації повідомляє, що 9,56 % новин мають ненадійні джерела інформації. Це спонукає до думки, що потрібно ламати систему «Facebook-фейку». От тільки дії повинні бути рішучими, як і у провідних країнах світу. Франція, США, Німеччина вже працюють над санкціями для тих ЗМІ, які хоча б спробують поширити неправду. Як покарання, редакція може бути позбавлена ліцензії і заплатити мільйонний штраф.

Найбільше фейкових новин до нас потрапляє саме з Росії. Скажімо, в поле уваги читачів могли втрапити новина про те, що Дональд Трамп звинувачує владу України у геноциді свого народу. Ширилася інформація, що у США визнали відокремлення Криму і Донбасу від України. Найцікавішою, на наш погляд, є новина про те, що Порошенко особисто видав наказ знищити «Боінг» тощо.

Зараз в Україні є ряд ініціатив, які спрямовані на боротьбу із фейковими новинами та фейковими акаунтами, які, зазвичай, і поширюють таку інформацію. Проте, це лише ініціатива. Тому дуже складно сказати, скільки часу займе запровадження цих дій у життя на законодавчому рівні. В ідеалі, наші урядовці мали б чітко прописати критерії розпізнавання фейкових новин та запропонувати план дій для боротьби з ними. Наприклад, блокування сайту, позбавлення ліцензії або штраф з кругленькою сумою.

Чинне законодавство містить невелику кількість правових засобів для ефективної боротьби з недостовірною інформацією.

Законодавчо її спростування врегульовано в ст. 277, 278, 279, 280, 297, 299 Цивільного кодексу України. Ось основні позиції:

– фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі;
– фізична особа та члени її родини, юридична особа мають право на відповідь і на спростування недостовірної інформації;
– спростування “дези” здійснюється особою (фізичною чи юридичною), яка поширила її у тому ж засобі масової інформації, де вона й з’явилася;
– суму штрафу встановлює потерпіла фізична чи юридична особа.

Українцям потрібні нововведення та рішучі дії від наших урядовців. Щоб хоча б один раз ті не займалися безглуздими інноваціями з приводу перейменування міста Дніпропетровська на Дніпро чи вулиці Леніна на Шевченка, бо це наразі не є тими важливими діями, які кардинально змінять життя людей у кращий бік.

 

Можливо, почнемо змінювати суспільство хоча б із якісного контенту, за який би не було шкода віддавати гроші?  А наразі, доки немає жодних змін, ми відібрали найактуальніші поради з виступів експертів, медіа-критиків та журналістів щодо розпізнання правдиво поданих новин і фейків:

1) Завжди перевіряти інформацію. Це можна робити на порталі StopFake та на офіційних сайтах відомств та їхніх очільників;

2) Дізнаватися інформацію лише з перевірених джерел. Це повинні бути якісні видання, які не мають гідних конкурентів;

3) Звертати увагу на власника медіа. Українські олігархи, які і є медіа-власниками певним чином тиснуть на журналістів. Хтось більше, хтось менше, але маніпулювати своєю аудиторією вони вважають своїм обов’язком;

4) Будь-яка статистика чи дослідження без назви аналітичної чи соціологічної компанії та методології не є достовірним джерелом інформації. (Сподіваюся, що новини про британських вчених віджили своє) ;

5) Якщо новина резонансна та нею ну дуже хочеться поділитися, то, швидше за все, це – маніпуляція одного із власників-олігархів.

Будемо сподіватися, що зовсім скоро українські журналісти почнуть одностайно дотримуватися журналістських стандартів, читачі зможуть фільтрувати неякісний контент, а можновладці нарешті візьмуть приклад із провідних країн світу для того, щоб іти з ними в одну ногу, про що вони кричать на кожному кроці. Будемо вважати, що це своєрідний виклик нашим посадовцям.
Мітки: