«Байка» чи все ж таки правда?

  • Коротенький вступ.
У славній країні, Україні, трапилася халепа. Люди поділилися: хтось патріот, а хтось тільки себе так називає. Велика проблема. Чи хтось думає по-іншому? Насправді у такий важкий час відкрилися всі карти.

А історія буде ось про що. Жила була дівчина із білявим волоссям. Зовні приваблива, але розуму на п’ять копійок. Коротко кажучи, – блондинка. Ще навчаючись у школі вірила, що все готове валиться на голову і для цього нічого робити не треба. Збагнула вона стати журналістом. Вступила в університет імені Івана Франка, аж тут задумала покинути терени України. Мовляв в країні війна, криза. І себе не зможе реалізувати у професії. Одним словом, усі їдуть та й вона туди ж. Те, що молодь масово виїздить до інших країн – факт.

Має вона дитячу мрія. Думаєте – стати юристом чи економіст? Авжеж – «зіркою телебачення». Із високо піднятою головою говорила: «это цель моей жизни!». Еге ж, чекають на тебе! Що за стереотип – тільки втупивши на факультет журналістики одразу з тебе зліплять крутого фахівця. І є у таких людей здоровий глузд? Гаразд, менше з тим.

Довго-довго думала вона, де будуть чекати на неї із хлібом та сіллю. Може у Польщі чи Чехії, Іспанії, чи у Америці сам Бред Пітт зустріне. Невже думала, якщо Україна їй не подала усе готове на тарілці, то це зробить інша країна. Хмм, наївна!

Одного дня «світленька дівчина» почула на вулиці, від зовсім незнайомого дядька, що згідно з статистикою, найкраще у Польщу. Вона й задумалася. Якщо їхати у Польщу, то здобувати освіту чи трішки грошенят заробити?!

Можливо там і  освіта краща, і стипендія хороша. Але ж треба напружувати мізки. Так, можливо там і заробітна плата краща, але треба важко працювати. Ніхто ж тобі за гарні «очі» не буде приносити гроші, бодай мізерні у конверті.

Сестра маминого кума під час святкування бабусиного Дня народження порадила йти працювати на телебачення. Бо там немає таких гарних дівчат. Каже: «Тебе візьмуть з руками і ногами». Тільки не з її розумом. Вона й послухала. Геть дівка розуму немає. Мабуть, вона забула про маленьку деталь – мову у сні вчила?

Спакувала свої манатки і подалася до сусідки-Польщі. Татусь дав їй добрячу суму на перший час. Заздалегідь сестра кумового брата знайшла не квартиру, а справжнісінький Penthouse. Там вона й поселилася.

Перший місяць ні про що не думала. Сиділа в чотирьох стінах і набирала зайві кілограми за вивченням мови. Та все марно… й два слова до купи зліпити не могла. Соромно було признаватися. Говорила, що в неї все чудово, роботу має. Батьки і тішилися донею. Та коли дівчина зрозуміла, що нічого не варта і забракло грошей , вирішила повернутися додому, мовляв, то не її. Та не було навіть за що купити квиток. Добре, що потрапила у той час, коли можна було “трускавки” збирати.
Можливо, якби не ця халепа, що з нею сталася, вона й не зрозуміла б, що таке життя. Адже сидіти у батьків на шиї – це добре, але все до пори й до часу.

Тому, люди, не робіть поспішних рішень. У нас не все так погано. Не будьте вибагливими. Докладайте зусиль, займайтеся саморозвитком і тут ,в Україні, все складеться гарно. А якщо так кортить поїхати кудись, то повертайтеся – на вас завжди чекають!

 

Мітки: