Собі у 30

Один дзвінок і через п’ять хвилин офіціант із замовленням уже біля твоїх дверей. Вчора це був апельсиновий фреш, а сьогодні не відмовлюся від дози кофеїну. Тихенький стукіт у двері й через дві хвилини  біля вікна попиваю гарячу свіжозварену каву.

Що може бути краще у «цей» день, аніж ранок у Парижі. Життя, як у казці, переді мною відкриваються найкращі горизонти. Ловлю себе на думці, що одинадцять років тому могла лише мріяти про Weekend у місті мого серця.

До речі, на календарі сьогодні 5 березня 2028 року. І якщо ще хтось не знає – це мій День народження. Мені уже 30 років. І я говорю це абсолютно спокійно. Повернувшись на хвилинку, я бачу милу картину: людина всього мого життя спить як немовля у білосніжному ліжку. Як сьогодні пам’ятаю день заручин… і день весілля. І сьогодні я маю сказати йому щось дуже важливе. Але до цього ще повернуся.

14 лютого. Звичайний день календаря, але погодьтеся, коли у тебе є кохана людина, то саме у цей день очікуєш чогось особливого. Люди діляться на три типи – одні роблять усе як найромантичніше, другі – вважають, що нейтральне ставлення – це саме те, ну і треті – яким узагалі байдуже. Я до других. З коханим ми завжди проводили цей день разом, хоча бувало й таке, що затримувалися на роботі, але нас це ніяк не ображало. Але День Закоханих 2023 року змінив моє життя назавжди.

А знаєте як все було? “Знайшовши” два дні вихідних, ми вирішили поїхати у Париж – у гості до моєї мами. А так, забула сказати, ми винаймаємо квартиру в Києві, там ми й працюємо, і насолоджуємося найкращими моментами спільного життя. Ну про це ще вам розповім. На чому ж я зупинилася?! Ааа, пригадала! Прилетівши у Париж, ми багато відпочивали – гуляли, поїдали французькі круасани з вишневим джемом у кав’ярні «Cafe de Flore». Незабутні були часи. І ранок 14 лютого розпочався саме там. Звісно, після ситного сніданку ми не завалилися у дім і не полягали спати, як ведмедики. Нас очікував довгий і цікавий день. Ми піднялися на верхівку Ейфелевої вежі. І на мить я пірнула у красу Парижа. Озирнувшись,  я побачила багато задоволених туристів. Через секунду опустила очі нижче і тут… Він стояв на одному коліні із колечком у руках. Без усяких вагань я сказала « так».

З усмішкою на обличчі я роблю ще один ковток уже не такої гарячої кави. Одразу лізуть в голову спогади про весілля. Відбулося воно рівно через рік. Зробили усе як запланували. Холодний зимовий Львів так і  манив нас. Думаю, що своєю любов’ю ми його зігріли.

Точно ж, обіцяла розповісти трішки про нас. Те, що живемо і працюємо у Києві вже чули. Трішки деталей. У нас простора трикімнатна квартира в чудовому районі, неподалік від центру. Єдиний мінус – 17 поверх. Буває, ліфт не працює і після важкого робочого дня важко підніматися. Я працюю у рекламному агентстві, а він – тренером у фітнес-залі, а також грає у футбол і професійно займається боксом. Коли він усе встигає? Насправді, я й сама не розумію. Можливо, усе через те, що займається тим, що любить. Не завжди у нас все було так добре. Спершу було дуже важко. Київ – дороге місто. Одна кімната в сімейному гуртожитку – важкий 2021 рік… Але усе вже позаду.

Ще кілька ковтків кави. Настільки задумалася, що й не почула як прокинувся «він». Подих в спину, рука на плечі і сонним голосом шепоче мені на вухо: «З Днем народження!». Протягнув мені гарну  коробочку. Це була підвіска. Неймовірна краса! Згодом сніданок, а розпочався він із відвертості.

«Я дещо маю тобі сказати», – тихо сказала я.
– «Я тебе слухаю», – сказав він, сідаючи за стіл.
– «У нас буде…»

Я бачу як його лице міняється. Піднімає на руки і радіє як мале дитя.

– «Що ти сказала?»
– «У нас буде немовля».

Наче такі прості слова, а як міняють усе наше життя.

 

Мітки: