“Пульчинелла” і “Весна священна” у Львівській опері: музика енергії та ніжності

24 січня у Львівській опері пройшов подвійний спектакль: балети Ігоря Стравінського “Пульчинелла” та “Весна священна”.

 

Щодо музики можна сказати таке: якщо “Пульчинелла” більш традиційна та музика сповнена ніжності, то музика “Весни священної” – енергійна, рішуча, подекуди нагадує грім серед ясного неба. Музично обидва балети між собою не пов’язані.

У “Пульчинеллі” також є вокальні номери, які супроводжуються танцями. Глядач дивиться на сцену, а в оркестровій ямі співають солісти – сопрано, тенор і бас. Цими вокальними номерами композитор вигідно відтінює суто інструментальні відрізки програми.

Навіть прозвучала старовинна арія “Se tu m’ami” в обробці Стравінського. Звучала арія дуже гарно і проникливо. Її виконувала сопрано Любов Качала, заслужена артистка України.

Музична складова у балетах дуже важлива. Саме по музиці їх будуть оцінювати. Музика Стравінського, –  музика енергії та ніжності, дуже добре пасує балетам, що поставлені в сучасних декораціях. Балети дуже гарно продумані, дуже добре зрежисовані та поставлені.

Хореографія, звісно, на висоті. У балерин – справжня розтяжка на повний шпагат. Особливо у виконавиць головних ролей. А головних ролей було досить багато. По дві у кожному балеті та ще багато епізодичних. Виконавці головних ролей знаходились на сцені майже завжди.

Особливо вразило те, що Пульчинелла – це чоловіче ім’я, а не жіноче. Тому що за всіма канонами воно мало б бути жіночим. Це нагадує відгомони комедії делль арте, де імена дуже схожі. Щоправда, тут герой носить напівмаску, яку зриває героїня. Що вона символізує – чи двоякість його натури, чи якісь таємні секрети, – невідомо.

Балет “Пульчинелла” відноситься до неокласичного періоду творчості Стравінського та створений на основі музики Джованні Баттісти Перголезі. Саме тому його музику можна назвати більш традиційною, бо створений він за мотивами старовинних рукописів та за мотивами доби бароко.

Музика доби бароко – примхлива та старанна, схожа на мозаїку або цікаві узори.

Бароко – сам стиль нагадує мушлю неправильної форми, від назви якої і походить назва стилю. Перголезі творив у добу раннього бароко, тому його арії ще не сповнені колоратурних пасажів, як це сталося у добу пізнього бароко, в таких композиторів, як Антоніо Вівальді чи Антоніо Сальєрі. Хоча Сальєрі більше підходить до класицизму, але барочні елементи в його бравурних аріях також присутні.

Балет “Весна священна” сповнений громоподібної музики. Головні персонажі – Обрана і Коханий Обраної. Вони танцюють на фоні вдягнутих у чорне чоловіків і жінок. Балет сповнених віртуозних танцювальних пасажів та блискучих балетних номерів. Балет має наскрізну структуру, музика сповнена лейтмотивів. Таку частину для музики винайшов ще Вагнер, котрий дуже часто використовував лейтмотиви.

 

Хоча у “Весні священній” лейтмотиви майже не прослуховуються, це срібляста канва музики, котра перевита віртуозністю та громоподібністю.

Музика схожа до грому серед літа. Музика схожа до втілення енергії та драйву. Музика, що сповнює серця тремтінням, а душі – очікуванням чогось Великого. Ось така музика у Стравінського.

 

Мітки: