Голосувати чи не голосувати…

Вже зовсім незабаром Україну струсне наше улюблене реаліті-шоу під трохи страшною назвою «вибори». Можна по-різному до цього ставитись, однак не можна заперечити роль, яку вони відіграють в житті країни. Де-факто, цей процес настільки важливий, що не може не зачіпати кожного нашого громадянина.

Логічно – будь-яка адекватна людина прагне жити в демократичній і заможній державі (є така думка, що ці речі трохи взаємопов’язані), а демократії без процесу виборів не буває (бувають вибори без демократії, але про це якось іншим разом). Однак все частіше українці ігнорують один із найголовніших громадянських обов’язків. Люди банально відмовляються від того, що було здобуто цілим океаном крові предків (починаючи із Великої французької революції і закінчуючи боротьбою із тоталітарними і авторитарними режимами у 20 столітті). Особливо це помітно серед молоді (під цією категорією маю на увазі громадян від 18 до 27 років) – саме ця частина населення найрідше появляється на  виборчих дільницях.

Про якісь «глибинні корені» цієї не надто веселої ситуації я тут роздумувати не буду – тема і так надзвичайно заяложена, кожну тезу проговорено. Зрештою, всі такі причини можна звести до однієї – навіщо мені це? Тобто, у свій вільний час кудись іти, стояти в черзі на дільниці, десь там поставити галочку, одним словом – витратити достобіса часу, а в результаті нічого все одно не зміниться. Та й що там вирішує цей один голос, краще трохи відпочити чи навіть додатково попрацювати – більше користі мені з того буде.

Людям, які так вважають, я можу сказати одне – ви абсолютно праві. У ваших інтересах витратити свій час так, як ви вважаєте корисно або приємно. Все-таки життя у нас не таке довге, як хотілося б, та ще й постійно щось треба (в основному – гроші). З цієї точки зору  пасивність є цілком раціональною. Однак під іншим кутом зору така «корисна» і зручна пасивність обертається великими збитками в перспективі. З точки зору політології це твердження дуже легко доводиться через «парадокс раціонального вибору» (або «дилему ув’язненого» та похідних від неї). В деталі не вдаватимусь – коротко передам основну суть.

Припустимо, що ви обідаєте із другом, рахунок ділите навпіл; однак, ви випили склянку води, а він втрамбував до живота цілий стейк – таким чином ви витратили і нічого не отримали, натомість ваш знайомий отримав надприбуток. Те саме з політикою: умовно група підприємців не з’явилася на парламентські вибори.  Через нестачу їхніх голосів перемогли соціалістичної налаштовані політики. Так, перші могли щось заробити за цей зекономлений час, однак вони: по-перше, втратили частину представництва (і стали відповідно – менш «видимі» для влади), по-друге, на них впаде тягар додаткових податків на соціальні програми. Говорячи мовою вище згаданої теорії, вони відмовились «співпрацювати» і «програли». В результаті – реалізація принципу «Скупий платить двічі» на практиці. І схожі приклади можна вивести для всіх суспільних груп та прихильників будь-яких політичних програм.

Таким чином, відмовляючись від політичних «інвестицій» сьогодні, людина не тільки прирікає себе на відсутність «дивідендів» завтра, а й втрачає вже накопичений «капітал». Тому не будь політичним Скруджом – піди на вибори.

 

Мітки: