Микола Гоголь повертається додому

Поети з’являються не звідкись з-за моря, а виходять зі свого народу.

Микола Гоголь

 

З усіх письменників Миколу Гоголя можна вважати найбільш загадковим. Поети і прозаїки, критики й історики літератури… Для одних він романтик, для других – «батько соцреалізму», треті бачать у ньому реакціонера.

Більше: Пантелеймон Куліш, перший біограф і видавець його листів, що спочатку надзвичайно високо поцінував українські повісті Миколи Гоголя, з часом змінив свою думку на цілком протилежну, навіть сформував довжелезний перелік етнографічних помилок у цих самих творах.

Але… Як стверджує Вікторія Колесник, директор Київського літературно-меморіального музею Максима Рильського, ще в ХІХ ст. саме український переклад «Тараса Бульби» викликав Емський указ 1876 р.: заборону друку книжок українською мовою.

До 210-річчя від дня народження Миколи Гоголя у видавництві А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА побачили світ твори нашого класика у перекладах Максима Рильського. Ось враження письменника і видавця Івана Малковича:

«Власне, це мовби репереклад, переклад з перекладу, начебто ранні свої твори Гоголь чув і «уловлював» спершу українською, а вже тоді перекладав їх на папір по-російськи, перекладав з питомої мови своєї душі, з тяжкою мукою руйнуючи і знекровлюючи природні українські мовні звороти, тим самим збагачуючи російську мову сотнями українізмів, без яких його ранні твори утратили б якусь вищу правду.

І навіть у такому скаліченому, як на український слух, «самоперекладі» ці твори сколихнули Росію нечуваною поетичністю і бароковим українським чаром… Коли я прочитав «Ніч проти Різдва» в перекладі Рильського, Гоголь завібрував, заклекотів і засвітився мені всією феєричною геніальністю. Все згармонізувалося. Мабуть, саме тому я так природно сприймаю цю українську версію «Вечорів…» та «Миргорода». Наче Гоголь повернувся додому і розповідає свої знамениті історії, де нікому не треба нічого пояснювати і виправдовуватися».

Справді, завдяки Гоголю світ вперше дізнався про українські народні звичаї… Зацікавлення історією молодого автора зростає настільки, що він вже мріє про переїзд до Києва й пише в листі до Олександра Пушкіна: «Я захоплююся наперед, коли уявляю, як закипить моя праця в Києві. Там я витягну з-під спуду багато речей, з яких я не все ще читав Вам. Там закінчу я Історію України й Півдня Росії і напишу Загальну Історію, якої в справжньому вигляді її, на спожаління, досі не лише на Русі, а навіть і в Європі немає. А скільки зберу легенд, повір’їв, пісень, тощо!»

Замість омріяного Києва Гоголь отримує посаду викладача історії в Петербурзькому університеті, проте доволі швидко (1835 р.) залишає цю працю… Літературний процес не припиняється: 1836 р. виходить «Ревізор», постановка цієї п’єси настільки розворушила тодішнє суспільство, що автор надовго залишає імперію і опиняється… в Італії.

1837-1846 рр. – це римський період життя і творчості Миколи Гоголя: тут перероблено п’єсу «Ревізор», створено більшу частину поеми «Мертві душі», розпочато повість «Рим»… На Via Sistina, вулиці, на якій написані усі ці твори, тепер Музей і культурний центр Миколи Гоголя. Неймовірно: письменник настільки опановує італійську, що навіть укладає розмовник для туристів!

1847 р. виходять «Вибрані місця із листування з друзями», на які буквально накидається В. Бєлінський. До нього долучаються С. Аксаков, Ф. Булгарін, М. Польовий: вони звинувачують Гоголя в незнанні Росії і мови, небажанні добра її народу…

А в цьому творі Гоголь попереджає: «Без любви к Богу никому не спастись, а любви к Богу у вас нет… Боже! Пусто и страшно становится в твоём мире !» Він також заперечує месіанську роль Росії: «Лучше ли мы других народов? Никого мы не лучше, а жизнь ещё неустроенней и беспорядочней всех их. Хуже ли всех прочих – вот что мы должны всегда говорить о себе».

У 1918 р. В. Розанов, головний критик Гоголя, змушений визнати: «Він побачив російську душеньку в її «преисподнем содержании»… Правий був цей біс Гоголь».


 

Рекомендована література

Зацікавлених порушеною темою запрошуємо до відділів читальної зали та абонемента Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва: вул. Шевченка, 63 (поруч зі стадіоном ім. Юрія Гагаріна).

“Все Гоголя про Гоголя питаю”, або Останнє слово про Україну : до 180-річчя циклу повістей Миколи Гоголя “Миргород” // Шкільна бібліотека. – 2015. – № 3. – С. 36-38.

Гаврик В. “Гоголівка” без носа, зате з віршами і прозою / В.Гаврик // Деснянська правда. – 2015. – 4 черв. – С. 12.
Про 7-й літературно-мистецький фестиваль “Гоголівка”, що відбувся в Ніжині на Чернігівщині та зібрав відомих в Україні письменників, поетів, бардів, видавців.

Гоголь М. Ніч напередодні Різдва / М.Гоголь; пер. з рос. О.Кобелецької. – Київ: Форс Україна, 2017. – 96 с., іл.

Гоголь М. Ніч перед Різдвом / М.Гоголь; пер. з рос. М.Рильського. – Київ: А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2014. – 28 с., іл.

Гоголь М. Українські повісті / М.Гоголь; пер. з рос. М.Садовського, П.Панча, І.Малковича, М.Зерова, М.Рильського. – Київ: А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2015. – 608 с., іл. – Серія «Найкращі українські переклади».

Інтелектуальна гра “Розумники й розумниці” : літературна вікторина за творчістю Миколи Гоголя // Шкільна бібліотека. – 2015. – № 3. – С. 38-39.

Костюченко О. “Таємний агент Микола Гоголь…” / О.Костюченко // День. – 2016. – 1 лип. – С. 31.
Про спробу дослідження контроверсійної гоголівської повісті “Тарас Бульба”, здійснену проф. Острозької академії Петром Кралюком. Висловлено сміливі припущення щодо біографії самого Гоголя.

Кралюк П. Таємний вояж Гоголя / П.Кралюк // День. – 2015. – 2 жовт. – С. 22-23.
Про перебування Гоголя на Волині.

Кулик Н. Нерозгадана таємниця Миколи Гоголя / Н.Кулик // Освіта України. – 2017. – 13 берез. – С. 46-47.
Про письменника, що вважається найсуперечливішим і найзагадковішим літератором усіх часів і народів.

Куровець І. У пошуках гена Гоголя / І.Куровець // Урядовий кур’єр. – 2016. – 30 лип. – С. 9.
Мандрівка Гоголівськими місцями Полтавщини.

Мельничук Н. Розгортання “першозлочину” як архетипу у філософуванні М.Гоголя / Н.Мельничук // Сіверянський літопис. – 2008. – № 2. – С. 94-99. – Бібліогр.: 17 назв.

Сапон В. Цей не божевільний Гоголь / В.Сапон // Деснянська правда. – 2016. – 24 берез. – С. 12.
Роздуми про те, чому Микола Гоголь “годував” вогонь камінів своїми творами.

Эпштейн М. Маленький человек в футляре: синдром Башмачкина-Беликова / М.Эпштейн // Всесвітня література в сучасній школі. – 2015. – № 5. – С. 35-38.
Порівняльний аналіз двох класичних творів малої прози – повісті Миколи Гоголя “Шинель” (1842) та Антона Чехова “Человек в футляре” (1898).

Якубіна Ю. Ніжинський період біографії Миколи Гоголя: історіографічний аспект / Ю.Якубіна // Сіверянський літопис. – 2008. – № 4. – С. 86-107. – Бібліогр.: 96 назв.

 

Мітки: