Символ вічного буття чи дешевий пластик?

Букет або вінок неживих квітів, які жителі міста Ізяслава несуть на могилу до родичів, став наче невід’ємним атрибутом передпасхального періоду. Так само своєрідними атрибутами Великодня, з негативної точки зору, стають гори пластикового сміття обабіч кладовища. Священики та екологи, дивлячись на це, б’ють на сполох, адже від квітів ніякої користі ні небіжчикам, ні пам’яті про них, ні навколишньому середовищу. Але чому ж містяни нехтують цими заборонами? У чому справа: у традиціях чи, може, у грошах?

 

Особливого значення екологічна ініціатива набуває у Великодній період, бо саме тоді люди закуповують багато пластикових вінків і квітів на могили. Тутешні цвинтарі буквально завалені ними. Проте, мало хто замислюється про подальшу долю таких “прикрас”, адже, коли вони втрачають свій колір та форму, їх просто викидають на смітник.

 

Екологи б’ють на сполох

 

У багатьох містах країни виникають чималі негаразди із вивезенням та утилізацією сміття. Загалом, спостерігаємо за такою тенденцією: кількість сміття більшає, а зберігати його ніде. Комунальники цілими причепами вивозять сміття від кладовищ, пластикові квіти із якого будуть перегнивати на звалищах століттями.

«Штучні квіти зроблені з пластику, а він розкладається протягом 100 років, а то і більше. Пластик – це по суті ксенобіотик, тобто неприродний матеріал, тому не утилізується живими організмами», – коментує керівник Бюро УГКЦ з питань екології, доктор богословських наук Володимир Шеремета, передає УНІАН.

Цікаві дані можна знайти на ресурсі «Велика епоха», фахівці якого разом з екологами уклали список тривалості розкладання найбільш вживаних у побуті речовин. Так, наприклад, пластикова пляшка розкладатиметься 450 років, але мікрочастинки пластику й далі існуватимуть у непереробленому вигляді, попри те, що людському оку їх не видно. На жаль, скільки років розкладається штучний букет квітів не сказано, проте його стебла теж зроблені із пластику, а цифра тривалості нищення пластику нам уже відома.

Трапляються випадки, коли квіти не потрапляють на сміттєві полігони. Натомість їх палять. Але цей спосіб не менш шкідливий для зовнішнього середовища та істот, що у ньому мешкають. Це стосується і людей, адже пластик виділяє численні токсичні речовини, зокрема діоксини.

 

І духовенство проти!

 

Духовенство уже давно розпочало боротьбу проти штучних квітів та вінків на могилах. Священики кажуть: щорічно на смітники з кладовищ викидають сотні тонн пластику, що неабияк шкодить довкіллю. У церкві радять прикрашати могили рідних живими квітами. Навіть у деяких областях країни замовляли встановлення спеціальних банерів, на яких роз’яснювали шкоду штучних прикрас.

Місцевий священик ПЦУ, настоятель храму Різдва Христового, отець Володимир стверджує: “Я щороку закликаю прихожан і всіх знайомих відмовитися від пластикових квітів, якими ніби-то вшановують пам’ять покійних родичів”.

Священик підтвердив, що напередодні Великодня усі традиційно наводять порядок на могилах своїх рідних… На жаль, використовуючи при цьому штучні, а не живі квіти.

«Звичайно, ми не можемо нікому заборонити це робити, лише даємо поради, – говорить священик. – Під час Богослужінь говоримо про це своїм парафіянам. Звідки це взялося? Традиція нести на цвинтар штучні квіти не має ніякої релігійної чи духовної основи. Це своєрідна мода кількох десятиліть, яка міцно закріпилася тепер. У багатьох європейських країнах штучні квіти уже заборонено нести на могили померлих. І я цілком підтримую таку позицію… бо ж виражати свою пам’ять і пошану до померлих треба не штучними прикрасами. Краще посадити на могилі живі квіти. Адже Христове Воскресіння – це свято життя».

 

 

Тож символом майбутнього воскресіння та й вічного буття взагалі є тільки живі квіти. А штучні букети… – навпаки. Коли священик дивиться на них, то зауважує якусь несправжність, фальш. Але прихожани і досі часто обирають саме штучні букети, несучи їх оберемками на могили.

 

Що каже історія?

 

Порозмірковуємо про те, чи пластикові квіти завжди майоріли на могилах українців. Кожен з впевненістю може відповісти, що ні. Виявляється, у давнину українці мали цілу систему рослинних розпізнавальних знаків на могилах. Наші пращури, коли проходили повз незнайому могилу, із легкістю могли здогадатися, хто там похований: чоловік чи жінка, який у людини сімейний стан тощо.

Такі матеріали можна знайти, зокрема, в етнографічній праці Олекси Воропая «Звичаї нашого народу, де вказано, що «на могилах заміжніх жінок сіяли материнку, садили липу. В українських народних піснях символом одруженої жінки є також яблуня, груша».

У тому ж виданні знаходимо, що на могилах вояків садили березу, яка в стародавній українській традиції вважалась чоловічим деревом, а не жіночим, як у росіян. На могилах тих, що загинули в бою за нашу країну, або на могилах українців діаспори садили кущ калини як символ України та пролитої крові.

На могилах незаміжніх дівчат (одиноких бездітних жінок) сіяли барвінок, садили кущі любистку й калини. На могилах неодружених чоловіків садили «чоловічі» дерева (дуб, ясен, клен), а також сіяли барвінок. Під час відвідин кладовища дівчата плели вінки і прикрашали ними могили неодружених хлопців.

 

Але містянам байдуже!

 

Що б там не говорили екологи, священики, та жителі нашого міста знають своє, про що свідчать чималі черги обабіч торгових місць, де продають штучні букети.

Позаяк, попри свою шкідливість, зараз штучні квіти й коштують немало. Дізнаємося скільки витрачають мешканці Ізяслава на штучні квіти напередодні Великодня. Моя сусідка Галина Поплавська щороку на Проводи їздить в село, звідки вона родом, провідувати батька та інших родичів на цвинтарі.

«Ціни цього року, як і на все, б’ють рекорди, – ділиться враженнями жінка. – Більш пишні букети коштують не менше 50–70 гривень, а то й поверх 100. Простенькі, дуже скромні й малі – 15–25. Такі, щоб було хоч на щось подивитись, то 30–40. Вінки найелементарніші – 35–55 гривень, кращі – дорожчі. Загалом на кілька далеко не найкращих букетів, щоб сходити на кладовище, витратила 370 гривень».

 

На моє запитання, чи відомо сусідці про шкідливість квітів та про те, що Церква забороняє їх носити на кладовища, жінка, із якоюсь пересторогою в очах, відповідає, що про усе це знає. Але живі квіти дорогі, а зів’януть швидше, ніж прийде Великдень. За аргумент вважають і те, що вирощувати живі квіти на могилах немає часу.

Мітки: