Змія, що кусає свій хвіст

Маловідома книга радянського автора Олександра Борянського «Змія, що кусає свій хвіст» повністю перевертає уявлення про радянську фантастику. Він відходить від жанру соціальної фантастики, написавши розповідь у жанрі фантастичного бойовика.

 

Автор цієї фантастичної розповіді наважився відкрити своє бачення минулого головного героя звичайного студента Ігоря Корольова. Олександр Борянський розкриває тему минулих життів, смерті як перехідної ланки та пошуку справжнього себе, вдало обирає тему, яка стає цікавою наприкінці двадцятого століття.

«Людина завжди ставиться до себе минулого з деякою неповагою, а до себе майбутнього – з недовірою (перекл. –Н.С.).»

Фантаст описує життя студента, який навіть не здогадується, що саме він у минулому був майстром, який може втримати гармонію всесвіту. І можливо, саме тому не намагається втримати гармонію принаймні у своєму житті.

Розпуста, пошуки найпростіших шляхів до досягнення нірвани, дівчата, клуби, алкоголь. Автор описує дев’яності роки двадцятого століття в СРСР, де невизначеність змушує молоде покоління відмовитися від теперішнього.

Життя головного героя кардинально змінюється з появою загадкового Арі, який розпочинає розповідь про талановитого та владного майстра з бойових мистецтв, який здатен своїми діями подарувати безпеку людству. Його смерть виявляється раптовою для усіх, окрім нього самого. Залишивши напуття для людей, які мають знайти його у новому тілі та випробувати, повернути на правильний шлях, він йде з життя.

Майстер жив у прихованій від зовнішнього світу частині Тибету, Шамбалі, де разом зі східною філософією розвивалися бойові мистецтва. Після зникнення Майстра в Шамбалі панує розбрат. Героєві належить згадати свої колишні навички і повернути таємничій країні спокій духу.

До останньої сторінки здається неможливим відновити дорогу Майстра та саме це допомагає зберегти цікавість до прочитання. Оригінальний підхід – висловлення глибокої думки дещо вульгарною мовою, зацікавлює своїми контрастами.

«Однако я не могу сказать, что уже тогда превратился в другого человека; просто я перестал быть тем, чем был раньше… Я тащился от того, что у меня получается» .

Ця повість перебуває на тій межі, яка відокремила філософську та соціальну фантастику вісімдесятих від фантастичного бойовика, що активно розвивався у другій половині дев’яностих минулого століття.

Герой тексту Борянського –цілком сформований одинак, якому доводиться змінювати світ. Але все ж таки залишаються й риси філософської фантастики, де головні персонажі з часом усвідомлюють розуміють, наскільки людина залежна від проявів долі.

Велику частину розповіді займають роздуми та опис особистих переживань героя, що заважає зосередитись на бойовій складовій книги і назвати «Змію, що кусає свій хвіст» повноцінним фантастичним бойовиком.

 

Довідка: Олександр Борянський, автор серії фантастичних розповідей: «Біле сонце Одеси»», «Повернення віщого Олега», «Гней Гілденхом Артур Грін», «Засновник служби «Діалог»», «Три сторони моря». Співавтор розповіді «Жахлива розповідь (із життя чортів й прапорщиків)»
Мітки: , , ,