Львів – місто контрастів, або остання путь професорів

Львів – неймовірне місто, що кожного дня заворожує сотні туристів, культурних діячів та науковців (з’їзди, конференції). Та місто не завжди так привітно зустрічало академіків та професорів – Друга світова війна принесла в їхні родини саме горе. Як та чому намагалися знищити інтелігенцію?

Арешт професора Бартеля

Спекотне літо. Математик ховався вдома від неймовірної спеки та в двері постукали. Відчинивши, професор зрозумів – на цьому його дослідження скінчилися разом із життям. Єдине, що вдалося врятувати – родину. Доньці та дружині дозволили втекти, забравши із собою лише особисті речі. Кілька днів Бартеля утримували у будинку керівництва групи нацистів, після чого його розстріляли.
Й поки львівські академіки навіть не здогадувались, що така доля очікує кожного, старшого за 18 років, нацисти вже були готові завдати нового удару.

Ян Грек і Тадеуш Островський
Здавалось би, хіба може звичайний терапевт нести «загрозу» розвитку науки? Саме через такі думки Тадеуш Бой-Желенський, критик та перекладач, сховався разом із дружиною в старого друга Яна Грека. Всі дорогоцінні речі були сховані в тому самому будинку. Через жадібність  вбили  усіх, а будинок розграбували.

Університети без викладачів
В ніч з третього на четверте липня 1941 роки коридори університетів наповнилися жахливою атмосферою страт. Ті з професорів, хто знав про страти, встигли попередити свої родини, змусили їх тікати якнайдалі, а самі лишилися в кабінетах, за столами, допрацьовуючи останні хвилини свого життя. Бо ніщо не могло врятувати їх від страти. Інші ж навіть і не здогадувались, чим закінчиться їхній вечір.

Доктор Хітляровічова розповідала, що коли прийшли за її чоловіком, намагалась дати йому з собою рушник та мило але почула жорстоку правду – це йому не знадобиться. Ще довгий час жінка сподівалася побачити чоловіка живим. Вона вірила, що все це – дурний жарт. Але реальність виявилася іншою – після недовгого перебування в таборі її чоловіка розстріляли.

Долі, що яскраво вимальовують картину зловісного минулого. Звісно, всі ці злочини проти науки були розсекречені через роки. Поодинокі діячі, що змогли вижити, розповіли всьому світові про ці жахливі події. Їх почули, але забули так само швидко, бо пам’ятати про горе інших – не в правилах «братських» народів.

Львів. Загадкове місто. Йдучи вузькими вулицями, всі насолоджуються м’якою атмосферою кави й шоколаду. Але прислухайтесь. Прислухайтесь, й ви почуєте ті тонесенькі ноти, той стогін від стін університетів. Ви побачите той біль, відчуєте ту смуту. Бо ми маємо пам’ятати, адже лише пам’ять не дозволить допустити такого знову.

 

Мітки: