Оповідання. Комунальник Андрій, котрий любив жіночі груди

Чоловіки люблять жінок. Так вже у світі повелося. Звісно, що є винятки. Однак сорокарічний Андрій Пес відносився до типової більшості – жінки були його справжнім фетишом. Він любив їх розглядати, за ними підглядати та цінував кожну, яка відкривала йому не лише своє серце, але й тіло. Та золоті мачо-роки Андрія вже давно були у минулому. Природа не пощадила його лиця і форм, тому, коли чоловіку стукнуло 40, він побачив у дзеркалі лиш бляклу тінь себе самого. Обвислий живіт і мішки під очима. Молодість зникла, а середніх літ, наче, і не було.

 

До сорока років, він так і не одружився. Більше того, Андрій не знайшов гідної роботи і жив, так би мовити, що Бог дасть. Один місяць, ніби, все добре, а наступного – заледве не просив помочі у туристів в центрі Львова. Так, Пес був львів’янином, навіть корінним. Його батьки померли і залишили своєму єдиному синові однокімнатну квартиру. Бували миті, коли Андрій був дуже близький до того, щоб її втратити на п’яну голову. Однак чудом зміг зберегти квартиру. Вона майже не змінилася за ці сорок років, що він у ній жив.

Одного разу прогулюючись містом, він присів на лавці. Це була тепла пора року і Андрій мав чим зайнятися. Його меткі, але вже бляклі очі ловили жіночі рухи. Для когось він точно був збоченцем, але у хорошому розумінні цього слова. Адже зла він не чинив, не любив робити людям неприємності, однак вирізнявся своїми поглядами… Вони були довгими та повними надій і мрій.

Наситивши очі, Андрій подумав про те, як давно не знав і не бачив оголеної жінки… Минуло років шість, а може й сім… Він забув вже. Бо останні роки були не найкращими у його житті. Звісно, у великому місті не проблема знайти за гроші таке тіло, але Андрій мав принципи. Тому справді, дивним був. Його поодинокі друзі сміялися з нього, а він все казав їм:
– Я гроші не для того заробляю.

Так, заробляв він їх точно не для того, бо, якщо б ще витрачав на жінок, тоді помер би вже з голоду в холодній кватирі. Він вмів тримати свій «фетиш» під замком.
Але того дня, сидячи на лавці і завершуючи свої спостереження, Андрій почув цікаву розмову комунальників, які прибирали поруч. Вони говорили про свою роботу та жінок.

– Славку, от робив би ти в центрі, то знав би скільки зранку там голих дівок!
– Та шо ти таке кажеш?

– Бігме, на кожній вулиці ся фоткають, то тепер така мода з тими інтернатами.
– Хех, Іване, а ти файну роботу маєш.
– І не кажи: прибираю собі і розглядаю жіночі груди.

Комунальники засміялися, а Андрій, коли почув про груди, то а ж підкосив з лавки. Бо тепер він точно знав, чим би хотів займатися у житті – бути комунальником у центрі Львова! Здійснити цю мрію було цілком реально. Принаймні, наступного дня у центрі зайнятості сказали, що то робота затребувана і завжди можна знайти там місце праці.

Коли Андрій прийшов до якогось міського начальника, то той сказав йому просто:
– Працюй. На Приміському треба прибирати.
Однак Андрій був впертий і все твердив, що або центр, або напише скаргу на них.
– Яку скаргу? – не розумів директор.
– Що не хочете мене на роботу брати!
– Та кажу, що на Приміському треба.
– Ні, лише в центрі.
Там достатньо людей.
– Все, йду писати скаргу і на Варті напишу, що тут безпорядок!

Директор не стільки злякався скарги, як сайту Варта. Там люди постійно одне одного об.ирають і то у багатотисячний спосіб. Лайна би було багато… Зрештою, він погодився на умови Андрія. Пес був безмірно щасливий! Вже завтра він зможе безкоштовно радіти життю у повній мірі. Для цієї нагоди, чоловік навіть поголився та подивився перед сном фільми для дорослих, щоб на всякий випадок бути готовим до майбутніх пригод.

Однак наступний день не приніс йому очікуваного результату. Цілий ранок він видивлявся у центрі тих дівчат, а побачив лише п’яних турків, які цілу ніч гульбасили. Він зрозумів, що ті селюки комунальники, які розказували байки про дівок, певно, брехали! Цілий світ був проти нього. Тому він вирішив, що допрацює тиждень і кине ту дурну роботу.

Та яким було здивування Андрія, коли наступного дня, просто перед ним сталося це. Фотограф безперервно клацав і знимкував дуже гарну пані, яка поступово скидала свій одяг… Однак, нижню білизну вона залишила. Та Андрію було байдуже. Він дуже повільно прибирав і з насолодою та трепетом розглядав цю чудесну картину, наче якісь полотна часів Ренесансу.

Після цього дня він перестав думати про звільнення.
І правильно зробив! Бо всі наступні – чоловік постійно бачив, як фотографували якихось молодих дівчат чи солідних підтягнутих жінок. Це була не робота, а просто пісня! Мрія здійснилася. Але Андрій все чекав тієї миті, коли застукає ту славну модель, яка не застидається роздягнутися перед всім ранковим світом. Тобто перед ним, комунальником Андрієм, який любить жіночі груди.

Після п’яти днів роботи, це таки сталося. Він стояв біля фонтану і перебирав сміття із смітника в чорний паскудний кульок, а ж раптом на бруківку ступила вона. Це була світловолоса німфа, яка пливла і все усміхалася своєму фотографу. Вона так гарно виглядала, що Андрій а ж відкрив був рота. Його ще більше здивувало те, що за її сорочкою не було видно бюстгальтера.

«Мм, ось вони, гарні груди…», – все думав Андрій, а фотограф просив дівчину все більше і більше показати йому тіла.
– Давай, відчуй пристрасть, давай! – все повторяв фотограф, наче, яку мантру.
Ось і не стало сорочки.
«Вав!», – Андрій побачив великі і гарної форми груди, наче, сам Творець доклався до їх створення. Вони були дуже правильні.

Пес вже думав, що все, зараз вони підуть, а він буде їх з ніжністю згадувати не один вечір, однак вони вирішили продовжити свято стриптизу. Вона обернулася до сонця і її шортики почали все нижче і нижче опускатися… Андрій просто не вірив своїм очам!

«Невже зранку в центрі можна побачити і таке?», – крутилося в його голові.
Справді, там було на що подивитися. Її кругла задниця манила зіниці Андрія до себе. Він вже і забув про свою роботу, сміття літало біля нього, а фотограф та модель навіть не помічали застиглого комунальника. Здавалося, їм було однаково, хоч би хто дивися чи фоткав їх для «популярності» в інтернеті. Вони були профі.

Фотограф попросив дівчину обернутися до нього лицем, а потім всім тілом, Андрій напружився і коли це сталося, то закричав:
– Аа, ні!

Він блюванув на сміття. Дівчина виявилася транссексуалом, гермафродитом. Поміж її чи то його ніг стирчав чималенький пеніс, який, здавалося, зі зневажливою усмішкою дивився в сторону Андрія.
Наступного дня наш славний герой Андрій Пес не вийшов на роботу, хоч директор дзвонив йому п’ять разів. Тепер він ніколи не слухав теревені комунальників, обходив їх десятою дорогою. Більше того, Андрій став дуже підозріло дивитися на жінок довкола. Здавалося, що те його добре збочення, воно поступово згасало.
Мітки: