1 вересня присвячується, або 13 причин чому діти не люблять школу

«Ніхто не знає напевно, який вплив він робить на життя інших людей. Іноді ми навіть не здогадуємося, що від наших дій або слів залежать долі і життя інших».

 

Школа…Які асоціації виникають у вас? 1 вересня, останній дзвоник, друзі, математика, тусовка, чи може приниження, виживання, булінг?

Переступаючи поріг школи, ви вже є маленькою «особистістю», вас виховали батьки і оточення. Ви або забіяка, або ні, або обманюєте, або говорите правду, або говорите погані слова, або ні….це все вже у вас закладено. Але «вийти» зі школи ви можете вже зовсім іншою людиною…

Школу я закінчила 10 років тому. Я вчилася в гімназії. При вступі ми здавали екзамени з української мови, математики, психології. По ідеї, тут мали б вчитись «хороші» учні: виховані, розумні, культурні.
Чи було це так? Зараз прочитаєте.Чи були непристойні надписи на стінах туалету, стільцях, партах? Були.

Чи ходили чутки про учнів? Ходили. Багато слухів, багато наклепів. Як ти, учень, з ще не сформованою психікою мав врятуватися від цього? Ніяк. Школа це виживання. Школа це боротьба.

Бідні, багаті….хоч ми і мали шкільну форму, яка б мала «зрівняти» дітей – це не допомагало. Якість форми, взуття – всім все було зрозуміло. Хтось не здавав на «збори класу», і його прізвище хоча б тому вже було на слуху.

І що найцікавіше, дівчата в рази жорстокіші за хлопців. Мене завжди дивували хлопчачі відносини: тут на перерві вони чубляться, а на наступній вже спокійненько разом бавляться в мобільну гру! Диво, та й годі. Інша справа дівчата…

Якщо б у нашій роздягальні поставили б приховану камеру, кіна б не вийшло, там довелося б все «запікати». Особливо гаряче було після баскетбольних ігор. Нігті відрощувалися, щоб подряпати, м’ячі летіли не в кільця, а по голові. Штовхались, нецензурно висловлювалися. Коли це пройшло? Певно до класу 11 стало легше.

Чи працював в школі психолог?

Він був. Ми бачили його кілька разів на рік, наприклад, щоб здати тест на свій психотип, чи зрозуміти, яка півкуля більше працює. Нас не направляли на розмову з психологом, якщо між учнями ставалися бійки чи сварки. А таке було. Кожного дня.

Також були різного роду сутички між учнями та вчителями. І сценарії були різними: міг постраждати як учень, так і вчитель. От, наприклад, мені вчителька української мови, яка працювала на заміні два роки, перед всім класом сказала: «Ти будеш працювати прибиральницею на 5 каналі!!!»

А я всього лише запитала, чому вона мені поставила 8 балів, якщо я зробила в диктанті лише дві помилки. Ту вчительку ніхто не любив, ми всі дружно кликали її «Ласунка». Але саме в мене з нею був «гарячий» рік. Вона відривалася на мені, а я у відповідь не мовчала. Кров кипіла, азарт в очах. Страждали тільки оцінки і самооцінка. Я вчилася у 7 класі…

І як би ти не старався, на все впливає людський фактор. Ти можеш все зазубрити, але все одно стабільно мати з біології 8, бо просто не подобаєшся вчителю. Або навпаки, не знати якогось предмету досконало, але мати всі контрольні автоматом, бо ти є серед «улюбленців».

Можливо в школах не був би зайвим анонімний ящик, де можна було б описати якусь шкільну проблему, яка турбує, і цей лист був би адекватно сприйнятий шкільним психологом. Бо просто самому ходити до психолога було б соромно, особливо, якби хтось побачив. Це ще одна тема для знущання. Або анонімно написати про конфлікт твого однокласника, який ніяк не може вибратися з «цього лайна». Але я вже бачу, як цю анонімну скриньку використовують не за призначенням, і пишуть неправдиві сміховинні історії, когось підставляючи.


Україна займає 4-те місце за рівнем прояву агресії серед підлітків. Щороку в Україні близько 2,5 тисяч дітей намагаються здійснити самогубство. Причиною 40% самогубств є булінг (проявом агресії, залякування та цькування людини іншою особою, або групою осіб), який здійснюється над дитиною у школі.

Згідно з результатами соціально-психологічних досліджень

27,2% дітей віком 10-17 років втрачають бажання жити,
17,8% – вважають, що нікому немає до них справ,
25,5% – не завжди можуть розраховувати на допомогу близької людини,
51,9% – не стримуються в ситуації конфлікту.

Це в Америці в школі є психолог, як другий класний керівник. Знає твою ситуацію вдома, про успіхи в школі і слідкує за твоєю психічною безпекою. Але чи все там так добре?

Після виходу серіалу від Netflix «13 причин чому» про шкільне цькування і проблеми підлітків у США зросла кількість підліткових суїцидів. Мова йде про школярів у віці від 10 до 17 років. Про це повідомив CNN. У більшості випадків це стосується хлопчиків – їх рівень самогубств зріс на 28,9% після прем’єри серіалу.

Коли піднімаються серйозні питання, батьки обурюються «чому ж їхня дитина не сказала, що над нею знущаються в школі?!»

Але чому так відбувається, кого захищають діти? Себе, батьків? Чи вони просто знають, що на свою проблему можуть отримати не досить адекватну реакцію дорослих?

Серіал «13 причин чому» знятий за однойменним романом Джея Ешера 2007 року. Перший сезон отримав неоднозначну реакцію у глядачів і критиків, а сам серіал завоював широку популярність, хоча його творців звинуватили в романтизації суїциду, і дорікали за те, що підлітки в стані депресії могли сприйняти шоу як керівництво до дії.

Головна героїня серіалу – старшокласниця Ханна Бейкер вчинила самогубство. Хтось вважає самогубство егоїстичним вчинком, проявом слабкості і неспроможності вирішити власні проблеми.

Хтось скаже, що самогубство – це останній крик світові про те, що все могло б бути по іншому, якби не…Таких «якби не» у Ханни набралося тринадцять. І по смерті вона залишила 7 аудіокасет з 13 історіями про те, хто спричинив такий кінець.

І протягом всього серіалу глядача цікавить тільки одне питання – «так хто ж винен?»

Багато «проблем» Ханни можуть здатися нісенітницею. Але саме в такому віці все сприймається по- іншому, дівчатка схильні все драматизувати, гаряче переживати. Саме в цьому віці так необхідна підтримка, розуміння, любов і турбота.

Можливо саме через те, що дорослі вважають подібні проблеми нісенітницею, так багато дитячих смертей. Автор підняв дуже актуальну тему, ще раз закликавши батьків, вчителів: будьте уважні до дітей, до їхніх проблем, бажань, мрій.

Можна придумати багато своїх сценаріїв, де все закінчується інакше. Коли Ханна починає відверту розмову із батьками, коли вона перестає закриватися і дає собі шанс на щасливі стосунки із хлопцем, з яким у них вже давно взаємна симпатія.

Батьки із радістю їй допомогли б, якби вона хоч раз нормально висловила  свої думки. Хочеш, щоб тебе зрозуміли – говори! Як тобі допомогти, якщо ти нічого нікому не розповідаєш?! Але підлітки в депресії бувають надто егоїстичними.

 

Переглядаючи стрічку, згадуєш якісь свої образи чи ситуації, коли сам міг стати подразником для когось. І, як мені здається, саме це і є головною метою виходу серіалу. Закликати задуматися. Закликати бути обережнішими з людьми, з їхніми душами. І ще одна важлива думка – не проходити повз, чи не відвертатися. Просто гукнути. Іноді тільки це і потрібно. Як тобі, так і комусь.

 

Мітки: