Мої грецькі канікули: море, гори та оливкова засмага!

Вперше з Грецією я познайомилась три роки тому. В той час, я і моя колега-журналістка працювали на першому туристичному «Дуже радіо». Молоді, красиві, щасливі ми поїхали знайомитись із країною Олімпійських Богів та знімати різні відео про наші пригоди в Греції. Для нас це була захоплююча подорож. А як ми раділи, коли стояли у підніжжі Олімпу, їли полуницю і згадували шкільні роки, коли навіть ніхто не міг уявити собі, що Грецька міфологія буде так близько.

Пройшов час, і багато чого змінилось у нашому житті. За покликом Богів, моя колега поїхала жити в Грецію. Захоплена країною оливок, сходом і заходом сонця та різними натуральними кремами, вона написала, що завжди мріяла жити біля моря. Я зрозуміла, що тепер моя Таня, як Грецька Афродіта сидітиме на Олімпі, і чекатиме з моря погоди.

І ось цього року, я вирішила знову їхати в Грецію, щоб сповна насолодитись сонцем, морем і чудовими горами. Греція, район Пієрія, Лептокарія. З нашого готелю Bomo Olympus Grand Resort відкривались чудові краєвиди на Олімп – найвищу вершину Греції – пік Мітікас, 2 918 м, а з іншої сторони – Егейське море.

Я любила встати зранку, коли сонце, тільки починало виходити з моря, і буквально за 5-7 хвилин огортало весь Олімп і ще сонні гори. В той час, на пляжі тихо, спокійно, лише чути звуки хвиль і чайок. Те саме ввечері, – море належить тільки тобі. Я не буду зупинятись на готелі, бо він був чудовий – там все продумано до дрібниць, сервіс, обслуговування, якість їжі і чистота. До речі, з дітьми та великою родиною – це взагалі найкращий варіант. А ще, краще інколи заплатити більше і відпочивати з адекватними, культурними, цивілізованими людьми. Нам з цим дуже пощастило.

Так, як днів у нас було небагато – ми повинні були встигнути все. І перша зупинка – Палеос Пантелеймонас. Це колоритне грецьке село, повністю вимощене каменем, з вузькими вуличками, автентичними кафе, неймовірно п’янким повітрям, каштановими та дубовими лісами, і доброзичливими греками.

Розміщене воно на висоті 700 м над рівнем моря, звідси відкриваються неймовірні краєвиди на регіон Пієрія та фортецю “Платамона”.

В повітрі літає розслабленість, ніхто нікуди не поспішає, всі жваво розмовляють, посміхаються, а ти сидиш десь, де ніхто тебе не знає, п’єш каву, смакуєш Метаксу, а з Олімпу за тобою спостерігають Боги. Думаю, їм також там весело. Їхати з Лептокарії сюди півгодини на авто. До речі, тут можна взяти таксі за 20 євро. Тому, будучи десь в тих краях, обов’язково поїдьте, але не з туристами, їдьте самі і насолоджуйтесь.

Друга зупинка – Метеора – восьме чудо світу, геологічний феномен, духовна святиня. Важко усвідомити, як в давнину монахи будували монастирі так високо в скелях?

Датовано, що перші споруди звели в XV столітті, а відлюдники з’явилися тут ще в 950-х роках. До XVI століття в Метеорах налічувалося більше двадцяти монастирів. Але до сьогодні збереглося лише чотири діючих чоловічих монастиря: Преображення Господнього, Варлаама, Святого Миколая Анапавсаса, Святої Трійці і два жіночих: Святої Варвари , Святого Стефана. Інші зникли, або перетворилися у руїни, які можна побачити. Нам пощастило побувати в двох.

На екскурсію в Метеору ми їхали з туристичною групою. Час у дорозі – до трьох годин. Наш маршрут пролягав через магічні гори, грецькі села, гірські річки та скельні масиви. До речі, на територію монастиря не пускають жінок у штанах та коротких спідницях. Втім, якщо навіть ви забудете про це, на вході до монастиря всім видадуть довгі спідниці.

Також, по дорозі на Метеори можна відвідати і церкву святої Параскеви, де є цілюще джерело, помічне для людей із очними захворюваннями. Моя вам порада, будучи в Греції, ви можете не їсти, не пити, недоспати, але Метеору ви маєте побачити.

В центрі Лептокарія, можна придбати квиток на екскурсію за 15 євро. Їхати самому не варіант, доведеться їхати потягом з пересадками, а потім брати таксі. Ще один хороший варіант- машина напрокат.

Третя зупинка – Літохоро – місто біля підніжжя Олімпу. Саме в Літохоро розпочинається найпопулярніший маршрут сходження на вершину Олімпу. На жаль, не встигли, залишили наше сходження на наступну подорож.

Але крім цього, тут є на що подивитись: різні таверни, кафе, музеї, церкви, а також «Національний парк Олімпу». Про нього ми не знали нічого, ноги самі привели. Звернули в непримітну вуличку біля цвинтаря, і перед нами відкрились неймовірні краєвиди Олімпу. До речі, вхід сюди безкоштовний. На території не можна курити, тут з цим строго. Ну і туалет – при вході, або ніколи).

У центрі Лептокарії добре гуляти ввечері, коли спадає спека, а на вулицях стає весело і людно. Тут багато таверн, кафе, магазинів – життя вирує наповну. А от в обід в греків – сієста. Це ми відчули на собі. В центрі міста – ні душі. Гуляй, співай, ніхто тебе не почує. В якості кулінарного презенту з Греції варто привезти оливкову олію, оливки, каву, Метаксу і традиційні солодощі – місцевий мед, халву і лукум.

Греки розповідають, що країна ніяк не може оговтатись після кризи. Середня зарплата від 300 до 650 євро. Акцент роблять на видобутку мармуру та сільському господарстві: оливки, ківі, бавовна, зернові, тютюн тощо. А також туристах – природа, гори і море – дозволяють.

Грецькі канікули закінчились, але я й ще досі не можу оговтатись і повернутись у звичні будні. Для мене Греція – країна здійсненних бажань. Вона тепла, ніжна, м’яка, спокійна – до неї хочеться вертатись, згадувати і насолоджуватись спогадами та оливковою засмагою. І якщо моє перше бажання здійснилось у цій країні, то нехай здійсниться і ще одне.

Мітки: